Проаналізовано хірургічне лікування 81 хворого з хронічним панкреатитом (ХП), яким протягом 2009 - 2013 років проведено оперативне лікування. У 70 хворих (86,4 %) був чітко виражений астено-вегетативний синдром, у 42 пацієнтів (51,8%) - дискінетичний синдром. Диспептичний синдром визначено у всіх хворих. У 25 хворих (30,8 %) були виражені симптоми пошкодження сусідніх органів, спричинені ХП. Операцію Фрея виконано 14 хворим (17,4 %), повздовжню панкреатоєюностомію - 27 (33,3 %), цистоентеростомію - 7 (8,6 %), дистальну резекцію підшлункової залози (ПЗ) - 5 (6,2 %), ендоскопічне стентування головної панкреатичної протоки (ГПП) - 12 (14,8 %), ендобіліарне стентування - 6 (7,4 %), накладання обхідних анастомозів (гастроентеро-, біліодигестивних) - 3 (3,7 %), ендоскопічну дуоденоцистостомію - 4 (4,9 %), зовнішнє дренування псевдокіст - 3 (3,7 %). Післяопераційна летальність - 2,5 % (2 хворих). Відсутність чітко сформульованих показань до оперативного втручання з приводу ХП спричиняє його тривале та малоефективне консервативне лікування, часто призводить до запізнілої госпіталізації в хірургічний стаціонар. Вибір методу оперативного втручання у хворих із ХП повинен бути патогенетично обгрунтованим, з урахуванням змін в самій тканині залози (фібринозно-дегенеративні зміни тканини залози, інтрапанкреатична гіпертензія, кальциноз, вірсунголітіаз) та навколишніх органах (біліарна гіпертензія, дуоденостаз). Під час втручання необхідно прагнути максимально усунути ці фактори. Тому в кожному конкретному випадку метод операції повинен бути строго індивідуальним.

  Повний текст PDF - 980.242 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"