Досліджено летальні випадки гострого інфаркту міокарда (ГІМ) та їх хроноритмічну детермінованість у хворих на трансмуральний гострий інфаркт міокарда (ТГІМ) залежно від локалізації, динаміки об'єктивних показників та погодинного розподілу смерті. Співставлення ритміки клінічних особливостей перебігу ГІМ залежно від часу його розвитку свідчить про часову детермінованість виникнення умов для дестабілізації атеросклеротичного процесу, який на великому масиві хворих демонструє свій дискретний характер, якщо прийняти епізоди коронарних катастроф і пов'язані з ними події за пікові прояви атерогенезу. Найбільша ймовірність в погодинному розподілі розвитку ГІМ, незалежно від його локалізації, зростає о 8 - 9; 9 - 10; 10 - 11 год за максимуму о 11 - 12 год з подальшим зниженням біля 12 - 13 год та у разі декількох менших піків о 13 - 14; 14 - 15; 17 - 18; 22 - 23 год. ТГІМ пов'язаний з піками збільшення ймовірності о 4 - 5; 8 - 9; 10 - 11; 14 - 15; 18 - 19; 20 - 21 та 21 - 22 год за умов трьох максимальних підвищеннь о 10 - 11; 14 - 15; 18 - 19 год. Великовогнищеві ГІМ супроводжувалися піками о 8 - 9; 9 - 10; 11 - 12; 17 - 18; 22 - 23 год. Таким чином, як свідчать наведені результати, існує об'єктивна закономірність не тільки розподілу коронарних катастроф у часі, але й об'єктивні критерії, які або завдяки яким і реалізується хронобіологічна детермінація вірогідності виникнення ГІМ в її циркадній мотивації.

  Повний текст PDF - 1.028 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"