Оцінено можливий вплив специфічних імунних порушень на прогресування та клінічні прояви діабетичної поліневропатії (ДПН) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Під спостереженням знаходилось 46 хворих на ЦД 2-го типу, ускладнений ДПН: IIА стадію виявлено у 22-х (47,8 %), IIБ - 9 (19,6 %), III стадію ДПН - у 15 (32,6 %) хворих за класифікацією P.J. Dyck et Р.К. Tomas (1999). Виявлено певні особливості порушень імунного статусу у досліджених хворих залежно від тяжкості неврологічного дефіциту: активізуються аутоімунні процеси, підвищується імунореактивність, відбувається зниження вмісту NK-натуральних кілерів (CD16+), що може спричиняти зниження стійкості обстежених хворих до інфекцій. Частота й інтенсивність больового синдрому вірогідно зменшувалась зі зростанням ступеня тяжкості ДПН, така тенденція найбільш характерна для пацієнтів із III стадією, що, ймовірно, є наслідком аутоімунного ураження та вказує на роль порушень імунного гомеостазу у розвитку та прогресуванні ДПН у хворих на ЦД 2-го типу. Проведено кореляційний аналіз між суб'єктивними проявами ДПН за даними шкали TSS та показниками клітинного та гуморального імунітету. Виявлено кореляційний зв'язок між рівнем болю та CD19+ (r = -0,72, p = 0,003), CD3+ (r = 0,65, p = 0,04) та ІРІ (r = -0,73, p = 0,016); між рівнем прояву оніміння та CD19+ (r = 0,75, p = 0,001), CD3+ (r = -0,84, p = 0,002) та ІРІ (r = 0,87, p = 0,001). Порушення імунного гомеостазу запропоновано вважати одним із патогенетичних ланок виникнення та прогресування ДПН.

  Повний текст PDF - 1 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"