Виконано аналіз просторово-часових змін магнітного поля Землі та її сейсмічності за період 1950 - 2015 рр. Для аналізу використано 12-ту модель міжнародного геомагнітного аналітичного поля Землі BIGRF-12 (2015 - 2020). Ця модель надає змогу вивчати характерні особливості магнітних аномалій з розмірами в перші тисячі кілометрів. Для визначення часових змін геомагнітного поля dB/dt було створено числові масиви даних BIGRF для періоду 1950 - 2015 рр. за сіткою <$E1 symbol Р~times~1 symbol Р> та інтервалом 5 років. Часові зміни геомагнітного поля за період 1950 - 2015 рр. було розділено його усередненням на умовно довгохвильову "ядрову" та короткохвильову імантійно-літосфернуі складові. Для "ядрової" компоненти поля виділено 3и фокуси з від'ємним і 2 з додатним градієнтами геомагнітного поля. Зміна і градієнт поля в цих фокусах за 65 років змінюються в межах від -6600 до 2000 нТл (від -100 до 30 нТл/рік) і характеризуються суттєвим західним дрейфом. Для "мантійно-літосферної" компоненти геомагнітного поля виділено 12 фокусів з позитивним і 10 з негативним градієнтом поля. При цьому за 65 років більшість фокусів не змінили свого місця розташування, а зміна поля і його градієнт становлять 175 - 490 нТл ((2,5 - 7,5) нТл/рік) для додатних і -(220 - 535) нТл (-(3,4 - 8,2) нТл/рік) для від'ємних величин приростів поля. Для планети в цілому виявлено меншу сейсмічність південно-західної області, яка характеризується суттєвим зменшенням "ядрової" частини поля у порівнянні з північно-східною гемісферою. Виявлено взаємозв'язок між ділянками з підвищеною сейсмічною активністю, фокусами мантійно-літосферної складової геомагнітного поля та областями її змін, які у тектонічному відношенні відповідають зонам зчленування літосферних плит "субдукційного", "колізійного" і "серединноокеансько-рифтового" типів. На підставі виявлених закономірностей запропоновано 2 механізми такого зв'язку: "температурно-магнітний", зумовлений зануренням магнітних блоків океанічної кори в зоні субдукції, а також серпентинізацією ультраосновних порід верхньої мантії; "флюїдогазово-магнітний", який грунтується на утворенні та трансформації залізистих мінералів під впливом мантійніх газів і флюїдів. Магнітні блоки літосфери Землі є міцнішими у порівнянні з немагнітними. Таким чином, у межах блоків, а також на їх краях можливе нагромадження більших напружень і, відповідно, передумов формування осередків землетрусів.

  Повний текст PDF - 1.106 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"