З точки зору сучасної нелінійної геофізики неоднорідність, наявність ієрархічної блокової структури, анізотропія є визначальними властивостями природного середовища, зокрема земної кори. Багато досягнень сучасної теорії самоорганізації в геофізиці грунтуються на вже споруджуваних базових моделях структурованих середовищ. Структура грає ключову роль в динаміці земної кори, вона має велике значення для виникнення тектонічних напружень, їх локалізації і наступних процесів їх вивільнення. Як показано в роботі [Старостенко и др. 2001 ], такі структуровані середовища необхідно описати на мікро-, мезо- і макрорівнях у межах моделей взаємодіючих блоків, які надають змогу достовірно описати такі тектонічні процеси, як формування і еволюція рифтових осадових басейнів, стиснення земної кори в зонах субдукції [Венгрович, 2017], соляну тектоніку [Венгрович, 2010]. Використовувані підходи для розрахунку динаміки величезного числа взаємодіючих блоків дуже затратні. Запропоновано математичну модель пружної поведінки сгруктурованого геофізичного середовища, що надає змогу у певних випадках одержати аналітичні залежності між її пружними параметрами і структурою. Середовище описано у першому наближенні твердою матрицею з включенням гранул з іншими реологічними властивостями. Наведено числові (модель МСЕ) і аналітичні розрахунки полів напружень в реальних середовищах для моделей з внутрішньою періодичною структурою, порівняння яких підтверджує широкі межі застосування запропонованої аналітичної моделі.

  Повний текст PDF - 301.37 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"