Обговорено нові ідеї та підходи до опису спонтанних емісій літосфери (сейсмічної, сейсмоакустичної і електромагнітної), що спираються на аналіз нестаціонарних процесів і метастабільних станів в активному геосередовищі. Підкреслено, що емісії являють собою не лише динамічний, а й просторово-часовий хаос в енергонасичених геосистемах. Увагу сконцентровано на дифузійно-релаксаційній компоненті літосферного шуму, який можна тлумачити як відображення нелінійної динаміки нерівноважного геосередовища, підсумку взаємодії між механізмами його самоорганізації, які визначають тенденції розвитку еволюційних процесів, та ефектами динамічної релаксації, які відображують роль флуктаційно-дисипативних факторів. Указано на визначальну роль під час генерації цих процесів фронтів критичності, зокрема перколяційно-дифузійних, і пов'язаних з ними перехідних процесів у нестаціонарному геосередовищі, що називають перехідним розсіюванням. Суттєво, що спонтанні емісії як упорядковані просторово-часові структури, які визначаються властивостями геосистем, можуть бути інтерпретовані в термінах автохвильових коливань релаксаційного типу, наприклад, автоструктур.

  Повний текст PDF - 128.345 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"