Узагальнено результати досліджень залежності орієнтаційної залишкової намагніченості штучних і природних морських опадів від умов, в яких вони утворювалися. Сформульовано вимоги до магнітних властивостей зразків та процедури переосаждення під час визначення напруженості давнього магнітного поля. Встановлено, що глибина і кліматична зона, в якій формувалися опади, не впливають на результати визначення напруженості геомагнітного поля. Наведено результати апробації методики визначення напруженості давнього геомагнітного поля (із застосуванням переосаждення) на сучасних осадах. Напруженість магнітного поля, в якому відбувалось опадонакопичення, може бути визначена з точністю 16 - 20 %. Зіставлено середні значення палеонапруженості пізньої та ранньої крейди, пізньої юри, тріасу, пермі, пізнього та раннього карбону, одержаних за осадовими і термонамагніченими породами. Показано, що осадові й термонамагнічені породи дають однакове уявлення про зміни палеонапруженості. На основі дослідження сучасних і давніх морських алевритових сіроколірних осадів запропоновано новий спосіб визначення абсолютних значень палеонапруженісті, в якому не використовують переосаждення.

  Повний текст PDF - 237.731 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"