Наведено дані, що грунтуються на матеріалах 25-літнього тектонофізичного вивчення цетральної частини Українського щита. Завдання роботи - показати, що геодинамічний розвиток щита вже щонайменше з пізнього архею підпорядковувався механізмам плитової тектоніки. Основні аргументи - вирішальна роль у формуванні структури докембрійського фундаменту великих субгоризонтальних зсувів уздовж широких зон розломів (shear zone), закладених у ранньому докембрії; проходження деформаційних процесів з утворенням більшості розривних і складчастих структур за умов субгоризонтального положення площини головних осей нормальних напружень sigma1, sigma3; виявлення у літосфері щита зон лістричного типу та великих похилих насувів; кардинальна відмінність у геодинамічному розвитку архейських західної і східної частин щита за відсутності зони з перехідним деформаційним режимом. Розглянуто загальне положення Інгульського мегаблока в структурі Українського щита і обгрунтовано його межі. Наведено схему геологічної будови і структурно-тектонофізичну карту мегаблока. Обговорено поняття "зона розломів" і "зона сколювання", а також "етап" і "фаза" деформації (розломоутворення). Описано 13 етапів деформації в межах мегаблока, що охопили відтинок часу від неоархею до неопротерозою і вирішально вплинули на формування його внутрішньої структури.У другій частині статті (див. [Гинтов, Мычак, 2011 а]) відносно докладно змальовано будову Інгульського мегаблока Українського щита (УЩ) як результат близько 40 фаз деформації, які відбулися більш ніж за 1 млрд років (неоархей - пізній протерозой). Показано, що більшу частину часу мегаблок зазнавав напружень стиснення під час зсуву, а основні фази розтягу були 2,05 - 1,7 млрд років тому. Наведено геодинамічну інтерпретацію одержаних матеріалів, відповідно до якої архейський фундамент УЩ був складений з двох мікроплит - західної та східної. В археї вони були на значній відстані одна від одної і розвивалися самостійно, а на межі архею та раннього протерозою з'єднались. Колізійна зона між мікроплитами виявилась ареною найінтенсивніших процесів тектонотермальної активізації, під час якої сформувалися масиви новоукраїнських, кіровоградських гранітів і Корсунь-Новомиргородський плутон габро-анортозитів і рапаківі.

  Повний текст PDF - 1.727 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"