Відповідно до рекомендацій стосовно лікування ХГC за 2018 р. європейської асоціації з вивчення хвороб печінки (EASL), однією з основних цілей та кінцевою точкою терапії ВГC є покращання якості життя та усунення стигми. У даній роботі вивчено проблему внутрішньої стигми у хворих на ХГC та можливі шляхи її усунення та продовжено дослідження зовнішньої стигми у хворих на ХГC (попередні результати опубліковані у журналі "Вісник Вінницького національного медичного університету" № 4 за 2018 р. Вип. 2). У статті наведено результати дослідження поширеності внутрішньої стигми в 316 хворих на ХГC перед початком лікування препаратами прямої противірусної дії, з них чоловіків - 178 (56,32 %), жінок - 138 (43,67 %), віком від 18 до 65 років. Встановлено, що загальний рівень самостигматизації хворих на ХГC є високим (82 %), під час аналізу одержаних даних з'ясовано, що за статтю самостигматизації частіше піддаються жінки: 84, проти 72 % (серед чоловіків). Встановлено, що зі зростанням віку з діагнозом ХГC загальний рівень самостигматизації поступово зменшується: серед людей, які живуть з ХГC 1 рік або менше, він становить 82 %, а серед пацієнтів, які знають про свій діагноз приблизно 5 років, цей відсоток становить 68 %. Вірогідних розбіжностей за такими соціально-демографічними ознаками, як вік, сімейний стан не виявлено, проте слід відмітити значно вищий рівень внутрішньої стигми серед працівників охорони здоров'я, зокрема, хірургічних спеціальностей. Встановлено, що найпоширенішим проявом внутрішньої стигматизації серед опитаних хворих є самозвинувачення. Більше половини опитаних (56 %) звинувачують самих себе в тому, що хворіють на ХГC. Зазначено, що відсоток хворих на ХГC, у яких внаслідок внутрішньої стигми виникало бажання вчинити самогубство, становить 9 %, що до таких думок більш схильні молоді особи віком до 30 років (17 проти 8 % серед осіб старше 40 років). Відповідно до одержаних даних, загальний рівень самодискримінації є високим: 65 % опитаних хворих на ХГC протягом останнього року прийняли хоча 6 одне із самодискримінуючих рішень через свою хворобу. Максимальна кількість самодискримінуючих рішень припадає на перші 3 міс від моменту встановлення діагнозу і надалі знижується (з 57 % серед тих, хто дізнався про хворобу менше 3 міс, до 39 % серед тих, хто знає про свій діагноз більше року). Серед самодискримінуючих рішень найпоширенішими залишаються рішення не мати дітей та не брати шлюб (43 і 29 % відповідно). Високим також є відсоток тих, які готові відмовитися від сексуальних контактів (17 %) і тих, які хотіли ізолюватися від своєї сім'ї та/або друзів (23 %). За останні 12 міс 25 % опитаних уникали відвідування поліклінік, а 21 % - відмовлялися від госпіталізації, незважаючи на потребу в ній. Отже, внутрішня стигматизація осіб з ХГC має сильний психологічний вплив на свідомість хворих, спричиняючи такі негативні наслідки, як депресія, занижена самооцінка та відчай. Необхідно створити єдиний алгоритм для лікування хворих на ХГC.

  Повний текст PDF - 681.756 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"