Теоретичні й експериментальні частотні характеристики приповерхневих шарів під сейсмічними станціями Тросник”, Ужгород” і Міжгір’я

Гнип, А. Р.

Експериментальні спектральні співвідношення між горизонтальною та вертикальною компонентами переміщень у коливаннях, збуджених місцевими землетрусами та шумами, зареєстрованими сейсмічними станціями Ужгород, Тросник і Міжгір'я (частотні характеристики середовища під станціями), порівняно з обчисленими теоретично за швидкісними моделями, побудованими на підставі даних буріння у приповерхневих шарах; оцінено ступінь збігу резонансних частот і перспективу використання експериментальних і теоретичних частотних характеристик у регіональних сейсмологічних дослідженнях. Теоретичні спектральні співвідношення між горизонтальною та вертикальною компонентами переміщень на вільній поверхні ідеально-пружного горизонтально-шаруватого півпростору для джерела у вигляді плоскої поздовжної хвилі обчислено з використанням алгоритму, побудованого на базі матричного методу, та порівняно з експериментальними, обчисленими за відрізками записів малих землетрусів і шумів, виправлених за вплив сейсмографа, довжина яких обиралася такою, щоб забезпечити відсів глибинних фаз, можливо не врахованих під час обчислення теоретичних співвідношень через недостатню загальну товщину моделей, а також фаз, утворених падінням прямих поперечних хвиль від джерела. Ступінь збігу між частотними характеристиками оцінено обчисленням функції взаємної кореляції. Найвищі ступені взаємної кореляції виявлено між експериментальними частотними характеристиками середовища під сейсмічними станціями Карпатської мережі, обчисленими за записами місцевих землетрусів, і теоретичними характеристиками для горизонтальних фазових швидкостей, що відповідають швидкостям вступів поздовжних хвиль на станціях від землетрусів. Невипадковість збігу можна визначити за величиною максимумів функції, яка досягала - 0,8 і більше, і з огляду на невелике зміщення відповідних максимумів по частоті, - 0,2 Гц і менше. Це може свідчити, з одного боку, як про адекватність моделей, побудованих за даними буріння, використаних для обчислення теоретичних частотних характеристик, так і про придатність експериментального співвідношення для оцінювання резонансних частот середовища під станціями, де дані буріння відсутні, з іншого. Виявлено також і високі ступені кореляції між експериментальними спектральними співвідношеннями між компонентами записів малих землетрусів на станціях і співвідношеннями для шумів, що уможливлює використання саме останніх для оцінювання резонансних властивостей середовища.