Свєнтокшицькі гори в Польщі і Мармароський масив в Україні безкореневі алохтонні тектонічні структури

Крупський, Ю. З.; Марусяк, В. П.

Мета дослідження - вивчення геологічної будови унікальних Свєнтокшицьких гір, розташованих на території Польщі в Польській низовині, та встановлення деяких ознак подібності до також унікальної ділянки Мармароського масиву в Україні, геодинамічні умови формування якого досліджували раніше. На основі літературних джерел розглянуто геологічну будову Свєнтокшицьких гір і навколишніх територій, стратиграфічну приналежність відкладів, їх літологічну характеристику та тектонічні особливості залягання. Встановлено, що відклади палеозою Свєнтокшицьких гір більше подібні до відкладів палеозою Скандинавії та Великої Британії, тобто до відкладів окраїни Європейської платформи, ніж до відкладів палеозою ближче розташованих територій. Продовження відкладів кембрію на територію Польської низовини не підтверджено. Відклади ордовику детально корелюють з класичними британськими та скандинавськими розрізами. На основі палеомагнітних і палеонтологічних даних польські дослідники підкреслюють близьке сусідство в ранньоордовицький час Свєнтокшицьких гір та окраїни Балтики. На особливу увагу заслуговує наявність магматичних порід у відкладах кембрію, силуру та девону. Це інтрузії діабазів завширшки від 20 см до 40 м серед порід кембрію, силуру та девону, сформованих у час каледонського тектогенезу, формування яких в сучасному місцеположенні гір обгрунтувати неможливо. На основі порівняння з подібним явищем наявності магматичних порід у Мармароському масиві, а також встановлення неможливості формування Свєнтокшицьких гір у сучасному місцезнаходженні стверджують про їх безкореневий алохтонний розвиток у результаті переміщення на південь у час потужної фази альпійської складчастості на границі палеогену та неогену. В міоцені в районі Свєнтокшицьких гір, вже в сучасному місцеположенні, відклались морські та теригенні моласи, сформувавши так звані "затоки". Свєнтокшицькі гори - це безкоренева алохтонна тектонічна структура, насунута до півдня в час альпійської складчастості на границі палеогену та неогену.