Зіставлення тектонофізичних характеристик західної та центральної частин Українського щита (УЩ) показує, що одновікові (2,02 - 2,05 млрд років тому) поля тектонічних напружень під час формування Уманського, Новоград-Волинського (західна частина) і Новоукраїнського (центральна частина) масивів різко відрізняються за орієнтацією головних осей (на 67 - 68<^>o). У західній частині УЩ відсутня система зон розломів, яка мала утворитися в регіональному полі тектонічних напружень <$E sigma sub 1> - 301/00, <$E sigma sub 3> - 31/00, якщо б воно існувало під час формування гранітоїдів Уманського і Новоград-Волинського масивів. Звідси випливає висновок, що це поле тектонічних напружень, мабуть, є уявним і зумовлене поворотом західної частини щодо центральної на 67 - 68<^>o проти годинникової стрілки. Тектонофізичні дані показують, що в межах центральної частини щита в період 2,45 - 1,73 млрд років тому значних диференціальних поворотів не було, хоча відбувалися процеси розтягу та стиску. У період 1,99 млрд років тому західна та центральна частини УЩ виступають вже як квазімонолітна структура, що підтверджує Центральна зона розломів, яку виділили геофізики, яка проходить через Коростенський плутон, Росинський мегаблок і з'єднується з Лелеківською зоною на південному сході, утворюючи єдину зону. Однак, оскільки Центральна зона перекрита гранітоїдами коростенського та корсунь-новомиргородського комплексів, нині важко говорити, наскільки вона деформована внаслідок розтягу, за якого сформувався Корсунь-Новомиргородський плутон.

  Повний текст PDF - 525.634 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"