Показано, що оптимальним для росту і розвитку личинок Ch. riparius в штучних умовах є мулистий субстрат з розміром часток менше 0,1 мм, а також дрібнопіщаний з розміром часток 0,25 - 0,1 мм про що свідчать показники виживаності, біомаси личинок, а також відсоток вильоту та статева структура імаго. При вирощуванні личинок з метою отримання максимальної біомаси найоптимальнішим є мулистий субстрат. Розвиток личинок Ch. riparius на різних за гранулометричним складом субстратах - від середньопіщаного до мулистого - за 10 діб експерименту за показниками виживання личинок статистично достовірно не відрізняється. Виходячи з цього, можна стверджувати що даний вид можна застосовувати для біотестування донних відкладів з різним гранулометричним складом, проте тривалість досліджень слід обмежувати 10-ти добами. Личинки Ch. riparius здатні до вибірковості субстрату. Його вибір личинками більшою мірою обумовлений не гранулометричним складом, а харчовими умовами. За відсутності корму личинки вибирають найдрібніший субстрат, при його достатній кількості - майже рівномірно розподіляються між усіма субстратами, окрім найкрупнішого (0,25 - 0,50 мм).

  Повний текст PDF - 601.531 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"