За даними літератури, існує низка факторів, що зумовлюють розвиток кандидозу верхнього відділу травного тракту, проте остаточно їх значимість у формуванні захворювання не визначена. Протиріччя існують і щодо антибіотикотерапії як фактора ризику у пацієнтів, які не знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії. Відсутні рекомендації щодо тактики ведення пацієнтів після застосування антибіотиків. Мета роботи - визначення факторів ризику розвитку орофарингеального кандидозу за величиною внеску у ризик розвитку захворювання, а також вивчення проблеми антибіотикотерапії та розробка рекомендацій щодо тактики ведення пацієнтів. Обстежено та проанкетовано 638 пацієнтів, які за результатами мікробіологічного дослідження зшкрібка з язика поділені на групи: 1 група - 151 пацієнт з орофарингеальним кандидозом, тобто IV ступенем масивності обсіменіння; 2 група - 327 пацієнтів із незначним та помірним ростом грибів Candida (I, II та III ступінь), 3 група - 160 осіб із негативним результатом посіву (0 ступінь). Виявлено істотні відмінності між групами 1 і 3 за такими факторами розвитку орофарингеального кандидозу як прийом антибіотиків протягом року, паління, носіння зубних протезів, наявність кандидозного вульвовагініту в жінок, а також супутня патологія щитоподібної залози та анемія. При порівнянні груп 1 та 2 значимими є прийом антибіотиків протягом року та патологія щитоподібної залози. Діагностична чутливість сформованої на підставі отриманих даних анкети - 83,3 %, довірчий інтервал (ДІ) 75,9 - 88,8 %, специфічність - 75,1 %, ДІ 70,7 - 79,0 %, ефективність моделі - 77,0 %, ДІ 73,3 - 80,4 %. Із 291 особи, яким призначалися антибіотики, у 199 осіб (68,4 %) проведено антифунгальне лікування, але розподіл ступенів обсіменіння грибами у цих пацієнтів відмінностей не мав. Аналіз показав, що дози, термін та вибір антифунгального засобу не відповідали чинним міжнародним рекомендаціям. Висновки: застосування розробленої з урахуванням факторів ризику розвитку орофарингеального кандидозу діагностичної анкети дозволяє підвищиити ефективність діагностики. Проведення антибіотикотерапії потребує нагляду пацієнтів та після мікробіологічної верифікації діагнозу кандидозу - проведення лікування. Оптимальною терапевтичною тактикою є застосування системних антигрибкових засобів згідно з міжнародними рекомендаціями при одночасній корекції факторів ризику, що піддаються модифікації.

  Повний текст PDF - 392.633 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"