У сучасну епоху внаслідок бурхливого зростання числа стресорних факторів особливо велике значення мають психотерапія та психофармакотерапія в комплексному лікуванні хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Психогенні нашарування відіграють провідну роль у клінічній картині захворювання та визначають зниження працездатності пацієнтів. Мета роботи - оцінити ефективність лікування з застосуванням психокорегувального засобу у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи, за наявності у них депресивних і тривожних проявів. Всі хворі були розподілені на дві групи: I група - 27 хворих, які одержували тільки комплексне базове лікування, II група - 25 пацієнтів, яким додатково до базисного лікування призначався тіоридазин, що є піперидиновим похідним фенотіазину та належить до групи нейролептиків. Обидві групи були репрезентативні за віком, тривалістю та перебігом захворювань. У всіх пацієнтів за допомогою шкали HADS виявлено тривожно-депресивні прояви. Для аналізу якості життя використано опитувальник SF-36. Ефективність терапії оцінювали через 14 діб. У результаті лікування в обох групах спостерігали покращання загального самопочуття на тлі зменшення больового та диспептичного индромів. За додавання психокорегувального засобу (тіоридазину) до базисно терапії відзначалися більш виражені позитивні зміни за інтенсивністю тривожно-депресивних проявів. Розподіл пацієнтів за рівнем тривоги та депресії після лікування виявив, що відсутність цих показників частіше відзначалась хворими II групи (в 2,6 і 1,5 разу відповідно). Проте в 4,6 і 3,7 разу більше встановлено випадків клінічно вираженої тривоги і депресії в групі пацієнтів, які не одержували тіоридазин. Різниця у балах між рівнем тривоги і депресії до та після лікування була в 4 рази більшою у хворих, які додатково одержували психокорекцію. Також у II групі спостерігалося більш значне покращання показника якості життя під час порівняння балів до та після лікування. Зроблено висновок, що включення до основної терапії тіоридазину за наявності депресивних і тривожних порушень у хворих на ГЕРХ, поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи, підвищує клінічну ефективність фармакотерапії даної коморбідної патології.

  Повний текст PDF - 353.791 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"