Обстежено 58 хворих на ерозивну форму гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та 10 здорових добровольців. Кожному пацієнту проведено фіброгастродуоденоскопію, добове моніторування pH нижньої третини стравоходу, <^>13C-октаноєвий дихальний тест, визначено концентрацію холецистокініну-панкреозиміну в сироватці крові. Встановлено, що у 44,83 % хворих на ГЕРХ мала місце сповільнена, у 36,21 % - прискорена та у 18,97 % - нормальна моторно-евакуаторна функція шлунка. У хворих із сповільненою моторикою шлунка відмічено переважання жовчних рефлюксів з pH у нижній третині стравоходу більше шести, що становили 42 % (p = 0,044) і підвищення концентрації у крові холецистокініну-панкреозиміну до (<$E 7,12~symbol С~0,21>) нг/мл (p << 0,05), у здорових - (<$E 5,91~symbol С~0,34>) нг/мл. У пацієнтів із прискореною моторикою число рефлюксів менше чотирьох становило 45 %, а рівень холецистокініну-панкреозиміну - (<$E 4,4~symbol С~1,2>) нг/мл. Одержані дані підтверджують думку інших авторів, що причинами печії як провідного симптому ГЕРХ можуть бути дуоденогастральний рефлюкс і вісцеральна гіпералгезія.

  Повний текст PDF - 2.548 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"