Предмет дослідження - політичні та економічні стратегії інноваційних процесів у розвинених країнах. Мета роботи - розкрити авторське бачення переваг впровадження інноваційних світових стратегій і систем в економічну практику України для вирішення завдань сталого економічного зростання. Методологія роботи - макроекономіка, міжнародна торгівля, теорії економічного зростання та сталого розвитку, системний підхід до аналізу інноваційних факторів, що впливають на стійкий випуск економіки знань. Використовуючи методи експертного аналізу, визначаються основні напрямки інноваційної системи та стратегії. Структура та методи синтезу виявляють сильні та слабкі сторони міжнародного співробітництва у сфері інновацій. Результати роботи - наведено аналіз фактора національних особливостей інноваційного процесу. Країни відрізняються своїми традиціями, ідеологіями та переконаннями щодо відповідних ролей уряду, і вони будуть стежити за відмінностями, які вони вважають важливими. Національна інноваційна система також охоплює безліч інноваційних "трубопроводів", які є стратегіями просування інновацій до промислового виробництва. Ці трубопроводи спрямовані на створення здорової інноваційної екосистеми через функціональну політику, яка спрямовує первинних суб'єктів на сприяння інноваціям. Національні уряди можуть мати низку мотивів для впровадження інновацій. Головним з них є економічний розвиток для збільшення національного багатства і процвітання через створення нових продуктів і послуг і, у свою чергу, високооплачуваних робочих місць. У економічній реальності пострадянських країн на сьогоднішній день існує ряд складових, без яких неможливо уявити ефективно функціонуючий національний економічний інноваційний комплекс. Багаторівнева перспектива - пропозиція уряду щодо "управління перехідними процесами" та "стратегічного управління нішами" з метою сприяння й захисту розвитку та використання новітніх технологій. Висновки: система інноваційного підходу сумісна з уявою про те, що інноваційні процеси значною мірою характеризуються інтерактивним навчанням. Можна стверджувати, що певна система інноваційного підходу притаманна будь-якій перспективі, яка розглядає процес інновації як інтерактивний: а інтерактивність відкриває шлях до системного підходу. Нинішні інноваційні структури НСІ є, таким чином, результатом історичної еволюції, викликаної послідовністю техно-економічних парадигм. Отже, доречно посилатися на підсистему політики, що залучає урядових бюрократів, зацікавлені сторони, академічних та інших експертів. На нашу думку, краще вважати цю підсистему такою, що складається з набору інституцій, можливостей і стимулів.

  Повний текст PDF - 119.203 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"