На основі аналізу науково-педагогічної літератури надано теоретичне обгрунтування біхевіористського, когнітивного, конструктивістського, конективістського підходів та наведено приклади їх застосування під час вивчення природничих дисциплін у вищій школі. У зв'язку з глобальною інформатизацією і входженням української вищої школи в міжнародний освітній простір актуалізуються проблеми підготовленості викладачів закладів вищої освіти до реалізації дистанційного навчання, розробки відповідного навчально-методичного забезпечення, а також готовності студентів навчатися в умовах дистанційної освіти. У процесі дослідження використано системний аналіз наукових та методичних джерел, присвячених вирішенню проблем впровадження дистанційної освіти у закладах вищої освіти; аналіз і узагальнення даних. Впровадження методичних підходів (біхевіористського, когнітивного, конструктивістського, конективістського) у дистанційному навчанні забезпечує: достатній мотиваційний потенціал, можливість багаторазового повторення навчального матеріалу, вищий ступінь інтерактивності, модульність, доступність, індивідуалізацію навчання, можливість здійснення самоконтролю, динамічність доступу до інформації, забезпечення наочності представлення інформації та конфіденційність, а також зручність у користуванні. Висновки: визначено, що головним фактором вибору методичного підходу в умовах дистанційного навчання вищого навчального закладу є студенти, залежно від особистісних якостей яких обирається біхевіористський, когнітивний, конструктивістський та конективістський підходи.

  Повний текст PDF - 392.538 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"