Досліджено причини формування відстані найкращого бачення. Показано, що в навчальних підручниках з фізики та біофізики немає вичерпного пояснення цієї величини. За допомогою обчислень для явища заломлення сферичною поверхнею непараксіальних променів доведено, що розпливчатість зображення точки на сітківці ока людини зменшується з віддаленням цієї точки від ока і практично перестає зменшуватись за відстані від ока близько 10 см. Зроблено висновок, що відстань найкращого бачення - це оптимальна відстань, яка є прийнятно малою для того, щоб була достатньою лінійна роздільна здатність і водночас досить великою для того, щоб зображення кожної точки предмета утворювалось на сітківці від перетину параксіальних променів. Щодо цієї проблеми можна виділити три головні ідеї: знайдено формули лінзи для непараксіальних променів; показано, що навіть у випадку необмеженої здатності кристалика ока людини до зменшення своєї фокусної відстані, бачення не буде досконалим внаслідок природи заломлення непараксіальних променів сферичною поверхнею. Якщо предмет розміщений надто близько до ока, то зображення формується непараксіальними променями, що спричиняє виникнення багатьох зображень кожної точки на сітківці ока. В результаті зображення розпливається. Якщо ж предмет знаходиться надто далеко, від ока, виникає інша проблема: зменшується лінійне розділення і тоді зображення різних точок предмета зливаються в одну. Показано, що існування відстані найкращого бачення обумовлено не біологічною природою людського ока, а саме, фізичною природою заломлення на сферичній поверхні та дифракції на круглому отворі.

  Повний текст PDF - 953.796 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"