Утворення біоплівок мікроорганізмами створює великі труднощі в клінічній практиці, оскільки при цьому значно підвищується стійкість бактерій до антибактеріальних і дезінфікуючих засобів, збільшуються витрати на лікування пацієнта, зростає летальність від інфекційних ускладнень. Тому перспективним є пошук нових сполук, здатних вливати на зрілу біоплівку та на різні етапи її формування. Мета дослідження - встановити вплив нових похідних амінопропанолів на плівкоутворення та сформовані E. сoli біоплівки у порівнянні з антибактеріальними препаратами. Чутливість клінічного штаму E. сoli до дії сполук КВМ-97, КВМ-194, КВМ-204, КВМ-261, КВМ-262 і препаратів порівняння ципрофлоксацину, меропенему, гентаміцину та цефтазидиму визначали за допомогою методу серійних мікророзведень і оцінювали за показником мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). Здатність досліджуваних сполук та антимікробних засобів впливати на плівкоутворення та сформовані біоплівки кишкової палички досліджували за допомогою методу сорбції генціанвіолету на структурах біоплівки з подальшою десорбцією в органічний розчинник. Дослідження впливу амінопропанолів з адамантильним та N-алкіларильним радикалом на біоплівки E. coli показало, що сполуки порушують плівкоутворення та руйнують сформовані біоплівки. Найвиразнішу дію відносно біоплівок кишкової палички на всіх досліджених етапах розвитку виявляють сполуки КВМ-97 і КВМ-262, які за ступенем інгібуючого ефекту проявляють переваги або не поступаються препаратам порівняння ципрофлоксацину, меропенему, цефтазидиму та гентаміцину. Отже, уперше синтезовані похідні амінопропанолу з адамантильним та N-алкіларильним радикалом можуть бути перспективними для створення на їх основі лікарських засобів з антибіоплівковою активністю.

  Повний текст PDF - 969.309 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"