Під час формування терапевтичної резистентності до дії протисудомних засобів у клініці часто йдуть шляхом підвищення дози антиконвульсантів до максимально переносної. У той самий час сьогодні відсутнє експериментальне обгрунтування зазначеного підходу, у першу чергу, стосовно лікування малих клінічних форм епілепсії, експериментальним еквівалентом яких є хемоконвульсантні моделі судомних станів. Мета дослідження - проведення експериментальної перевірки протисудомної активності антиконвульсантів у дозах, які на 50 % перевищують ефективні протисудомні, на тлі сформованої толерантності до них. Досліди проведено на білих мишах, нетолерантних та толерантних до дії антиконвульсантів. Судомні стани модельовано введенням відомих консультантів (коразолу, 100 мг/кг або тіосемікарбазиду, 20 мг/кг). Зареєстровано кількість тварин з наявністю судом та вираженістю судомного синдрому. Встановлено, що підвищені дози фенобарбіталу (30,0 мг/кг), карбамазепіну (187,5 мг/кг), вальпроату натрію (232,5 мг/кг) та топірамату (450,0 мг/кг) не попереджують розвиток судомного синдрому в толерантних тварин. Це свідчить про те, що збільшення дози протисудомного засобу в разі сформованої до нього толерантності не забезпечує терапевтичного ефекту.

  Повний текст PDF - 1.297 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"