На модели ревматоидного артрита у крыс, вызванном однократным субплантарным введением полного адъюванта Фрейнда, показано противовоспалительное действие нестероидных противовоспалительных средств Диклофенака и Нимесулида. Впервые установлен факт достаточно высокой противоотечной активности антагониста кальция дигидропиридинового ряда Амлодипина. Проведен сравнительный анализ степени противоотечного эффекта указанных лекарственных средств. Установлено, что в течение 28 суток наблюдения степень противоотечной активности Нимесулида и Амлодипина аналогична, в период угасания патологического процесса противоотечное действие Амлодипина выше, чем таковое, свойственное и Диклофенаку, и Нимесулиду.Однією з проблем фармакотерапії ревматоїдного артриту (РА) є вибір ефективних та безпечних ліків, зокрема, серед нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). На препаратах зазначеної групи зосереджено увагу клініцистів завдяки прояву знеболювальної та протизапальної дії, а також через те, що за застосування "хворобомодифікуючих" засобів нерідко розвиваються непереносимість, низка побічних ефектів, не реєструється належна відповідь пацієнта на лікування тощо. Достатньо високу ефективність щодо знеболювання демонструють селективні інгібітори ЦОГ-2 за умов запальних процесів, що супроводжуються больовим синдромом. Водночас достеменно не встановлено, які з представників зазначеної групи виявлятимуть найзначніший антиексудативний ефект на тлі РА. Мета дослідження - надати порівняльну характеристику протинабрякової активності селективних інгібіторів ЦОГ-2 різних хімічних класів, німесуліду (НМ), целекоксибу (ЦК), за умов їх тривалого застосування на різних етапах розвитку експериментального РА. Результати досліджень свідчать, що НМ у гострий період та період маніфестації експериментального РА призводив до зменшення об'єму стопи в білих щурів на 8,8 - 11,6 % відносно даних у тварин контрольної групи. У всі періоди розвитку патологічного процесу протинабрякова активність НМ була на рівні 9 - 12 % і суттєво знижувалася до 6 % у період згасання патологічного процесу. Значно ефективнішим за НМ виявився ЦК, що проявлялося в більш значному зменшенні об'єму стопи за дії ЦК у порівнянні з НМ. У всі періоди спостереження протинабрякова активність ЦК перевищувала таку за дії НМ, причому в гострий період та за згасання РА вона суттєво відрізнялася від протинабрякової активності НМ. Експериментально обгрунтовано доцільність переважного застосування ЦК, ніж НМ, з метою зменшення набряків, особливо, у гострий період розвитку експериментального РА та за згасання запального процесу.

  Повний текст PDF - 668.774 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"