Розроблено процесуальну концепцію самореалізації школяра в умовах структурних трансформацій шкільної освіти, де ущільнений шкільний простір співіснує з глобалізованим освітнім простором і відкриває можливості реальної та віртуальної самореалізації школяра як суб'єкта своєї життєтворчості, репрезентованої в освітньому вимірі. Доведено, що самореалізація школярів у просторі навчального закладу є складноструктурованим процесом накопичення та випробування евристичного потенціалу, необхідного для розвитку особистості, при цьому "піки розвитку" є фазою накопичення цього потенціалу зі спорадичними практиками його випробування, які потім набувають систематизованого і послідовного характеру. Обгрунтовано, що практики самовипробування і самоствердження школярів водночас є набуттям досвіду позитивної і негативної свободи. Установлено, що самореалізація школяра когерентна структурним змінам, що відбуваються у сучасній школі, внаслідок яких встановлюються рамкові умови і задаються якісні характеристики креативного потенціалу школярів.

  Повний текст PDF - 290.088 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"