The aim of the work was to evaluate the therapeutic efficacy and safety of merkazolilum ("Zdorovya" Ukraine) and thyrozol (Takeda) in the treatment of patients with diffuse toxic goiter (DTG). Materials and methods. 59 patients aged 20 - 73 years (mean age 43.17 ± 1.85), 17 men (28.8 %) and 42 women (71.9 %) among them were examined in hospital for resolving determined tasks. Graves' disease of middle severity was diagnosed in all patients. The patients of study groups were matched by the age, sex, thyroid size and duration of thyrotoxicosis. The diagnosis of Graves' disease was verified on the basis of clinical characteristics, data of anamnesis, clinical examination, hormonal and immunological studies, ultrasound examination of the thyroid gland. The observation time from thyrostatic drug prescription consisted of 6 months. Such indices as TSH, fT4, fT3, TRAbs and thyroid gland ultrasound were monitored during the observation period - in 1, 3, 6 months after the treatment. All patients were treated bythyrostatic drugs (mercazolilum, thyrozol), β-blockers (bisoprolol, metoprolol), sedative means, and potassium drugs. The patients with DTG were divided into two groups by the nature of the conservative treatment: 30 patients who received mercazolilum were included in group 1, 29 patients who were taken thyrozol - in group 2. The daily dose of thyrostatic drugs was 20 - 30 mg for observed patients of both groups. No relationship between the manifestation of clinical symptoms of thyreotoxicosis, the levelsof TSH, free T3, free T4, TRAbs in the peripheral blood and the degree of thyroid increase was revealed as a result of the examination. A decrease in the levels of thyroid hormones and TRAbs was observed in patients of both groups in a month after starting the medicamentous therapy, without a detection of significant differences between these parameters depending on the used thyrostatic drugs (p> 0.05). Normalized levels of peripheral hormones such as fT4, fT3 under a low level of TSH were demonstrated in 100% of the subjects in both groups. Similar indices were determined in 3 and 6 months after beginning of thyrostatic therapy in patients of both groups later on. Euthyroid state was achieved in 100% (59 patients) patients of both groups against a background of thyrostatic therapy. No significant side effects (agranulocytosis, toxic hepatitis) were observed in patients of both groups in our case, in six months after treatment of patients with DTG by thyrostatic drugs. Conclusions. No difference in thetiming of thyrotoxicosis compensation occurrence was found in patients receiving both mercazolilum and thyrozol. No differences in frequency of principal complications occurrence were also found as a result of medicamentous therapy with thyrostatic drugs. Merkazolilum and thyrozol can be considered equivalent drugs for their efficacy and safety.Мета дослідження - оцінити терапевтичну ефективність та безпеку застосування мерказолілу ("Здоров'я" України) й тирозолу (Takeda) при лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). За умов стаціонару обстежено 59 хворих віком від 20 до 73 років (43,17 ± 1,85 року), серед яких були 17 (28,8 %) чоловіків і 42 (71,9 %) жінки. В усіх пацієнтів діагностували ДТЗ середньої тяжкості. Групи обстежуваних були однаковими за віковим, статевим складом, розмірами щитоподібної залози (ЩЗ) і тривалістю тиреотоксикозу. Діагноз ДТЗ верифіковано на підставі характерної клінічної картини, даних анамнезу, клінічного огляду, гормонального, імунологічного обстеження та УЗД ЩЗ. Термін спостереження - 6 місяців. Через 1, 3, 6 місяців лікування здійснювали контроль ТТГ, Т4в., Т3в., АТ-рТТГ, УЗД ЩЗ. Усім хворим проводили лікування ТСТ (мерказоліл, тирозол), β-блокаторами (бісопролол, метопролол), седативними засобами та препаратами калію. Хворих на ДТЗ розподілили на дві групи: пацієнти І групи (30 осіб) отримували мерказоліл, ІІ групи (29 осіб) - тирозол. Добова доза тиреостатиків складала 20 - 30 мг. За результатами обстеження не було виявлено взаємозв'язку між вираженістю клінічних симптомів тиреотоксикозу, рівнями ТТГ, Т4в., Т3в., АТ-рТТГ у периферичній крові та ступенем збільшення ЩЗ. Через місяць від початку медикаментозної терапії у пацієнтів обох груп спостерігалося зниження рівнів тиpеоїдних гормонів та АТ-рТТГ без вірогідної залежності від застосовуваного ТСТ. В обох групах у 100 % випадків відбулася нормалізація рівнів Т4в., Т3в. на тлі низького вмісту ТТГ. Далі показники визначали через три та шість місяців від початку тиреостатичної терапії. На тлі тиреостатичної терапії евтиреоїдного стану досягнуто у 100 % випадків. Впродовж шести місяців лікування не відзначено значущих побічних ефектів (агранулоцитоз, токсичний гепатит) у пацієнтів обох груп. Висновки. У пацієнтів, яких лікували мерказолілом або тирозолом, не виявлено різниці у термінах компенсації тиреотоксикозу. Також не спостерігалося значущих ускладнень медикаментозної терапії даними ТСТ. Мерказоліл і тирозол за ефективністю та безпечністю можна вважати рівноцінними препаратами.Цель исследования - оценка терапевтической эффективности и безопасности применения мерказолила ("Здоровье" Украины) и тирозола (Takeda) в лечении больных диффузным токсическим зобом (ДТЗ). В условиях стационара обследованы 59 больных в возрасте от 20 до 73 лет (43,17 ± 1,85 года), среди них 17 (28,8 %) мужчин и 42 (71,9 %) женщины. У всех пациентов диагностировали ДТЗ средней тяжести. Группы не различались по возрастному, половому составу, размерам щитовидной железы (ЩЖ) и длительности тиреотоксикоза. Диагноз ДТЗ верифицирован на основании характерной клинической картины, данных анамнеза, клинического осмотра, гормонального и иммунологического обследования, УЗИ ЩЖ. Время наблюдения от момента назначения тиреостатических препаратов составило 6 месяцев. Через 1, 3, 6 месяцев лечения осуществляли контроль ТТГ, Т4св., Т3св., АТ-рТТГ,УЗИ ЩЖ. Всем больным проводили лечение ТСТ (мерказолил, тирозол), β-блокаторами (бисопролол, метопролол), седативными средствами и препаратами калия. Больных ДТЗ разделили на две группы: пациенты І группы (30 человек) получали мерказолил, ІІ группы (29 больных) - тирозол. Суточная доза тиреостатиков составляла 20-30 мг. По результатам обследования не выявлено взаимосвязи между выраженностью клинических симптомов тиреотоксикоза, уровнями в периферической крови ТТГ, Т4св., Т3св., АТ-рТТГ и степенью увеличения ЩЖ. Через месяц у пациентов обеих групп наблюдалось снижение уровней тиpеоидных гормонов и АТ-рТТГ, при этом достоверного различия между этими показателями в зависимости от применяемого тиреостатика выявлено не было. В обеих группах в 100 % случаев наблюдалась нормализация уровней Т4св., Т3св. при низком уровне ТТГ. В дальнейшем аналогичные показатели определяли через три и шесть месяцев. На фоне тиреостатической терапии эутиреоидное состояние достигнуто в 100 % случаев (59 человек). За шесть месяцев лечения больных ДТЗ тиреостатиками мы не наблюдали значимых побочных эффектов (агранулоцитоз, токсический гепатит) у пациентов обеих групп. Выводы. У пациентов, принимающих мерказолил или тирозол, не обнаружено разницы в сроках компенсации тиреотоксикоза. Также не обнаружено разницы в частоте возникновения основных осложнений в результате медикаментозной терапии тиреостатиками. Мерказолил и тирозол по эффективности и безопасности можно считать равноценными препаратами.

  Повний текст PDF - 200.472 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"