Мета роботи - виявити й охарактеризувати конкретні соціально-економічні суперечності в системі аграрних відносин адміністративно-командної економічної системи, визначити шляхи їх розв'язання. Під час дослідження соціально-економічний суперечностей системи аграрних відносин було використано системно-структурний метод, методи узагальнення, індукції та дедукції, аналізу та синтезу. Основна суперечність в системі аграрних відносин пов'язана з домінуючим типом власності на засоби виробництва та формами привласнення праці, засобів виробництва та результатів праці, а вихідна - з працею та її змістом в різних суспільно-економічних формаціях. Це пояснюється тим, що праця є зовнішньою потребою людини, оскільки дає їй можливість одержувати засоби для існування. У зв'язку з цим, залучення працівників до процесу виробництва грунтується на економічному примусі і використанні переважно матеріального стимулювання. Необхідність стимулювання праці зумовлена відособленістю праці окремих працівників і колективів, що, у свою чергу, породжує необхідність існування різних форм власності та господарювання. Таким чином, проблема суперечностей в системі аграрних відносин адміністративно-командної економіки пов'язана не тільки з функціонуванням і розвитком економічної системи, але і її складових елементів, серед яких важливе місце належить інституту власності. Саме він відображає природу суспільного ладу, його суть і головні рушійні сили розвитку. Генезис суспільної власності заснований на тотожності праці і власності в загальнодержавному масштабі. Вона виникає лише на основі відповідної матеріально-технічної бази. Одержавлення кооперативної форми власності за умов відсутності реальної економічної і політичної демократії призвело до однотипності та рівності форм власності. Це породило суперечності форм власності при соціалізмі, які полягали у невідповідності форми власності її змісту. Реалізація відносин власності відбувається через господарювання, яке відображає суть відносин привласнення, а ті, у свою чергу, відображають зміст власності. За умов ідеологізації відносин власності та вираження загальнонародної власності у формі державної, відбулася монополізація державою привласнення суспільних засобів виробництва і його результатів, чим було обмежено участь у привласненні безпосередніх виробників. Для більш повної реалізації відносин привласнення безпосередніх виробників необхідно було в межах кожної форми власності на принципах кооперації та господарського розрахунку розвивати різні форми господарювання (орендні, підрядні тощо). Способом реалізації відносин власності виступає господарський механізм, розвиток якого визначають виробничі відносини. Оскільки виробничі відносини при соціалізмі випереджали розвиток продуктивних сил, це породило суперечності господарського механізму, які мали місце як між його підсистемами, так і всередині кожної з підсистем. Особливо важливе місце серед суперечностей господарського механізму належить суперечностям між базисом на надбудовою, між суспільством і природою та між людьми з приводу природокористування.

  Повний текст PDF - 399.102 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"