Мета роботи - дослідити форми земельної ренти в сучасних умовах, роль рентного фактору у системі орендних відносин та його місце в системі оподаткування доходів землевласників та землекористувачів. Методологічною основою роботи є застосування загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Єдність логічного та історичного підходів, емпіричний метод та узагальнення були використані при визначенні та аналізі форм земельної ренти, факторів та умов їх утворення. Метод поєднання аналізу та синтезу, просування від абстрактного до конкретного були застосовані при визначенні розміру орендної плати та визначення частки земельної ренти, яка має вилучатися у землевласників через податки, зв'язку ренти та попиту і пропозиції на аграрну продукцію. Основні результати роботи: досліджено форми земельної ренти в сучасних умовах, роль рентного фактору у системі орендних відносин та податку як інструменту рентних відносин, піднято питання, пов'язані з оцінкою землі та регулювання рентних доходів. Практичне значення ожержаних результатів полягає у поглибленні розуміння сутності, причин і умов утворення земельної ренти в сучасних умовах, ролі рентного фактору у сільському господарстві та національній економіці в цілому. Запропоновані рекомендації можуть бути використані у процесі розробки державних програм соціально-економічного розвитку сільського господарства України, при розробці методів і механізмів підвищення ефективності державного регулювання у даній галузі. Висновки: поряд з традиційними формами ренти, якими є диференціальна I та II, абсолютна та монопольна, з'являються нові форми ренти, виникнення яких пов'язане з розвитком суспільства і господарською діяльністю людини. Нагальним наразі є вдосконалення податкової системи в напрямі стимулювання землевласників і землекористувачів спрямовувати земельну ренту на підвищення родючості грунту і проведення заходів з охорони земель. У зв'язку з цим, доцільно вилучати тільки диференціальну ренту I, а от щодо диференціальної ренти II, то вона повинна залишатися у землевласників або землекористувачів, стимулюючи їх до ефективного використання земельних угідь. Крім того, податок на землю має встановлюватися з еталонного, а не фактичного рівня ефективності. Доцільним є запровадження штрафів із землевласників, якщо якісний стан земельної ділянки стане гіршим. Іще однією не менш важливою проблемою, пов'язаною з рентними відносинами, є розмір орендної плати. Її розмір повинен бути встановлений як відсоток від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням строку дії договору оренди - зі збільшенням строку оренди розмір орендної плати має зменшуватися. Монополія земельної власності, як бар'єр для міжгалузевого перерозподілу ресурсів спрямовує надлишковий прибуток не на збільшення виробництва продукції, а перетворює його на абсолютну земельну ренту. Унаслідок цього стримується виробництво в сільському господарстві, гальмується технічний прогрес у галузі. Тому існує об'єктивна необхідність державного втручання з метою використання доданої вартості відповідно до її функціонально-економічного призначення.

  Повний текст PDF - 374.453 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"