Мета статті - дослідження проблем формування та реалізації конкурентоспроможності робочої сили в Україні, визначення напрямів її підвищення в умовах інноваційних змін. Досліджено економічний зміст категорії "конкурентоспроможність робочої сили" в умовах глобалізаційних змін. Обгрунтовано об'єктивність стратегічних зміни технологічного способу виробництва та набуття суспільним розвитком ознак інноваційності. Доведено, що конкурентоспроможність робочої сили відображає не тільки наявний потенціал, але й можливості реалізації цінових та нецінових конкурентних переваг людських ресурсів. Досліджено специфіку формування та реалізації конкурентоспроможності робочої сили в умовах інноваційних змін. Обгрунтовано необхідність використання нецінових конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Доведено, що конкурентні переваги в інноваційно спрямованих секторах економіки можуть бути одержані професійно мобільними працівниками з високим рівнем кваліфікації, що володіють сучасними комптенціями. Проаналізовано індикатори розвиненості людського капіталу, що характеризують наявність та можливості використання кваліфікацій. Обгрунтовані можливості та необхідність підвищення професійно-кваліфікаційної мобільності працівників. Визначено напрями реалізації цінових та нецінових конкурентних переваг робочої сили, що передбачають поглиблення знань, умінь, навичок працівників, створення належних умов найму та оплати праці, урізноманітнення змісту та характеру праці.

  Повний текст PDF - 188.318 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"