Представлено огляд міжнародних методологій дослідження територіальних диспропорцій якості життя населення за допомогою побудови індексів людського розвитку. Проаналізовано кращі інноваційні підходи до розрахунку дезагрегованих показників людського розвитку на субнаціональному рівні, що надають змогу простежити територіально-просторові відмінності (тип місцевості проживання, розмір населеного пункту), індивідуальні характеристики громадян (стать, вікові групи, етнічна приналежність, статус мігранта), майновий статус домогосподарства (рівень доходів, майнові групи щодо межі бідності), особливості зайнятості населення тощо. Окрему увагу приділено польському досвіду розрахунку індексів регіонального та локального людського розвитку, до переваг якого варто віднести врахування ефективності політичних інтервенцій держави у вирівнюванні територіальних диспропорцій у межах країни. Детально розглянуто підходи до оцінювання регіонального людського розвитку на рівні укрупнених територіально-адміністративних одиниць Європейського Союзу, завдяки яким можна визначити певні просторові закономірності розвитку деяких країн. Обгрунтовано переваги вітчизняної методики розрахунку індексів регіонального людського розвитку, яка позитивно відрізняється від зарубіжних методик розширеним трактуванням людського розвитку, комплексним підходом до вибору первинних показників і структуризацією окремих тематичних блоків. Наголошено на необхідності напрацювання підходів, що забезпечували б співставність національної методики та європейських способів до оцінювання регіонального людського розвитку.

  Повний текст PDF - 152.507 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"