Узагальнено світову практику щодо змісту мети аграрної політики держави у сфері забезпечення продовольчої безпеки (ПБ) країни. Визначено два підходи щодо забезпечення ПБ, а саме: подолання залежності країни від імпорту завдяки реалізації курсу на самозабезпечення та можливість задоволення потреб населення у продуктах з можливістю стабільного їх імпорту. Зазначено, що більш правильним є підхід до ПБ, що включає в себе не лише споживчий аспект, а й виробничий - завдяки розвитку власного виробництва, а лише потім закупівля необхідного імпортного продовольства. Наголошено, що за умов нестабільної економіки необхідність державного регулювання зростає, тому що підсилюються економічні протиріччя, що були нагромаджені в докризовий період, і одночасно виникають та збільшуються проблеми у процесі реформування соціально-економічних відносин у країні. Зауважено, що за таких умов важливим є дотримання принципу поєднання індикативності та директивності державного управління.

  Повний текст PDF - 305.93 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"