Мета роботи - встановити особливості вуглеводного обміну у гестаційного збільшення маси тіла вагітних із різною прегравідарною масою тіла з урахуванням гестаційного збільшення маси тіла (ГЗМТ). Обстежено 163 вагітних жінки: 97 (59,5 %) з нормальною, 18 (11,0 %) - з недостатньою та 48 (29,4 %) - з надлишковою прегравідарною масою тіла та ожирінням. Рекомендоване ГЗМТ діагностовано у 56 (34,4 %), недостатнє - у 33 (20,2 %), а надлишкове - у 74 (45,4 %) пацієнток. У кожному триместрі вагітності проводили антропометрію, діагностували надбавку у вазі, відсоток жирової маси тіла, вуглеводний профіль (рівні глюкози та інсуліну натще, індекс HOMO-IR). Одержаний цифровий матеріал оброблено статистично з використанням програми Statistica 6.0. У вагітних із нормальною перегравідарною масою тіла та рекомендованим і зниженим ГЗМТ зберігається нормальна чутливість до інсуліну, надлишкова надбавка у вазі призводить до прогресуючої гіперінсулінемії та інсулінорезистентності. У жінок із недостатньою вихідною вагою вуглеводний статус достовірно не відрізняється від жінок із нормальною масою. Вагітність на фоні підвищеної маси тіла характеризується напруженням вуглеводного обміну від ранніх термінів, проте гіперглікемія виникає тільки за надлишкового ГЗМТ, що свідчить про розвиток метаболічної декомпенсації. Висновки: зміни у вуглеводному обміні під час вагітності визначаються величиною гестаціного збільшення маси тіла. Прегравідарна маса тіла є обтяжуючим фактором, проте не основним.

  Повний текст PDF - 1.166 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"