Мета роботи - вивчити взаємозв'язок між ступенем ураження шлунка, системою антиоксидантного захисту та механізмами регуляції з боку автономної нервової системи (АНС) у високо- і низькостійких до гіпоксичної гіпоксії (ВГ і НГ) щурів різної статі у відповідь на хронічний стрес. Досліди проведено на 96 ВГ і НГ самцях і самицях щурів лінії Вістар. Перша група - контрольна, у другій моделювали хронічний стрес (одногодинна іммобілізація спинкою донизу через кожні 72 год 4 рази). Проводили варіаційну кардіоінтервалометрію (кардіолаб, Україна) з розрахунком варіаційного розмаху (ВР, с); моди (Мо, с); амплітуди моди (АМо, %); індексу напруження (ІН). Статистичну обробку цифрових даних виконано за допомогою програм "Excel" та "STATISTICA" 6.0. Достовірність різниці значень визначали за критерієм Стьюдента та непараметричних методів. У контрольних ВГ тварин, у порівнянні з НГ, були вищі церулоплазмін (ЦП) і пероксидазна активність крові (ПАК). За стресу вони зросли, але залишалися більшими у ВГ - самців, у порівнянні з НГ; у самиць зріс ЦП, зменшилася ПАК (у ВГ у порівнянні з НГ був більшим ЦП, меншою ПАК). У контрольних самців була вищою ПАК, а в самиць - ЦП. За стресу у самців більшими виявилися ЦП, ПАК. Кардіоінтервалографія виявила більші АМо та ІН у контрольних НГ-тварин у порівнянні з ВГ. За стресу у самців зросла Мо; АМо та ІН залишалися вищими у НГ, а ВР - у ВГ; у самиць зміни показників були тільки у НГ: зменшилися Мо, ВР, зріс ІН. У НГ самиць Мо, ВР були меншими, а АМо, ІН - більшими у порівнянні з ВГ. У контрольних ВГ самців у порівнянні із самицями виявлено меншу Мо, а за стресу більші АМо та ІН, менше - ВР. У контрольних НГ самців була нижчою Мо, а у разі стресу - більшою АМо, меншим ІН. Хронічний стрес призвів до розвитку пошкоджень СОШ, найбільше у НГ самиць: стоншеність і складчастість слизової, крововиливи були у 75 %, виразки - у 25 % тварин. Висновки: у високостійких до гіпоксичної гіпоксії тварин обох статей, у порівнянні з низькостійкими до гіпоксичної гіпоксії, потужніший антиоксидантний захист: вищий вміст церулоплазміну у самиць, пероксидазна активність крові - у самців. У відповідь на стрес у всіх щурів зростає церулоплазмін, зміни ж пероксидазної активності крові залежать від статі (у самців збільшується, у самиць - знижується). У контрольних низькостійких до гіпоксичної гіпоксії самців і самиць щурів, у порівнянні з високостійкими до гіпоксичної гіпоксії, переважає активність симпатичного відділу автономної нервової системи, напруження регуляторних механізмів. За стресу у самців зменшується активність симпатичного відділу автономної нервової системи гуморальними каналами, але симпатична регуляція нервовими каналами та напруженість регуляторних механізмів залишається вищою в низькостійких до гіпоксичної гіпоксії, а парасимпатична - у високостійких до гіпоксичної гіпоксії. У низькостійких до гіпоксичної гіпоксії самиць за стресі відзначено зростання симпатичної активності гуморальними каналами та зменшення парасимпатичної активності, більше напруження регуляторних механізмів. У всіх групах тварин, які зазнали хронічного стресу, відзначено макроскопічні пошкодження слизової оболонки шлунка, але найбільш уразливими є низькостійкі до гіпоксичної гіпоксії самиці.

  Повний текст PDF - 349.209 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"