Мета дослідження - визначення факторів ризику невдачі лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз (ВДТБ) легень та встановлення ступеня ризику. Для досягнення мети проаналізовано 99 історій хвороб пацієнтів із ВДТБ. Основну групу склали 60 хворих на неефективно лікований ТБ, контрольну - 39 осіб із ВДТБ. Визначали статистичну значимість відмінностей між групами за допомогою критерію ксі квадратів, за кількості випадків менше 20-ти додатково користувалися правкою Єтса. Також обчислювали відношення шансів і довірчий інтервал факторів ризику. Факторами ризику невдачі лікування хворих стали: вік старше 35 років, терміни проведення попереднього флюорографічного обстеження, що перевищували 2 роки, втрата маси тіла, задишка, наявність синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), поширений легеневий туберкульоз, наявність деструкцій у легенях, туберкульоз гортані, трахеї, головних бронхів, або ураження часткових бронхів зі стенозом, наявність бактеріовиділення, вентиляційна недостатність 2 і 3-го ступенів. За фактори ризику виставлялися бали, вони додавалися, у сумі можна було одержати від "0" до "23" балів. Якщо у хворого на початку лікування сума балів становила від "0" до "8", то ризик невдачі лікування був мінімальний, за суми балів від "14" до "23" балів - ризик високий, якщо сума балів становила від "9" до "13" - ризик середній (за певних умов можлива невдача лікування). Висновок: за середнього та високого ризику невдачі лікування окрім протитуберкульозних препаратів необхідним є призначення комплексної патогенетичної терапії, за мінімального ризику достатньо стандартної протитуберкульозної терапії.

  Повний текст PDF - 285.738 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"