З метою дослідження ефективності впливу статинотерапії (група 1, аторвастатин) і метаболічного лікування (група 2, триметазидин та магне-В6) обстежено 164 пацієнти з ознаками субклінічного атеросклерозу залежно визначення збільшення комплексу інтима-медіа понад 0,9 мм за умов проведення парної ехокардіографії та стрес-тестів (тредміл) за тривалого спостереження (3 міс і 1 рік). Оцінка процесів ремоделювання в обох групах лікування (статини/метаболічна терапія) свідчить про спрямування через 3 міс лікування до зростання кількості випадків збільшеної фракції викиду (ФВ) в групі 1 (p << 0,05) у разі недостовірного переважання кількості випадків не зміненої ФВ у групі 2 (p >> 0,1) із підвищенням кількості випадків концентричного ремоделювання лівого шлуночка вдвічі частіше в групі 2 (p >> 0,05), втричі - через 3 міс (p >> 0,5) і через 1 рік (p << 0,05). Зростання толерантності до фізичного навантаження зареєстровано в групі 1 на тлі лікування впродовж 3-х міс (p << 0,05) та 1 року (p << 0,01) на відміну від групи 2 з відсутніми змінами показника впродовж 3-х міс (p >> 0,5) за збільшення через один рік (p << 0,05). Отже, визначено розбіжності впливу статинотерапії та метаболічного лікування на показники центральної гемодинаміки та реакції на стрес-тести за субклінічного атеросклерозу.

  Повний текст PDF - 424.793 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"