Проаналізовано віддалені результати використання антагоністів альдостерону (спіронолактону та еплеренону) у комплексному лікуванні хворих на інфаркт міокарда з серцевою недостатністю. Досліджено функціональний стан міокарда за допомогою ехокардіографії, визначено рівень нейрогуморальних месенджерів - альдостерону, ангіотензинперетворювального ферменту, передсердного натрійуретичного пептиду, фактора Віллебранда. Показано, що за використання еплеренону більш висока вірогідність відновлення у хворих функціонального стану міокарда - зростання фракції викиду на 16,1 %, ударного об'єму на 23,2 %. Згідно з теорією шансів встановлено, що за використання еплеренону ймовірність досягнення маси міокарда лівого шлуночка менше за <$E180,24~symbol С~15,24> г вірогідно вища, ніж за застосування спіронолактону (t = 2,10; p << 0,05). За результатами аналізу концентрації в плазмі крові альдостерону встановлено, що через рік його вміст суттєво знизився в обох групах, хоча більш виражено в осіб, які приймали еплеренон (p << 0,01).

  Повний текст PDF - 287.437 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"