Досліджено вплив тривалого перорального введення таурину на показники функціонального стану тварин - поведінкову активність, масу тварин і масу окремих органів, і деякі параметри крові (кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, концентрацію глюкози). Дослідження проведено на самцях щурів лінії Wistar, яких ділили на три групи - контрольну (щоденно протягом 28 діб вводили у стравохід питну воду) та дві дослідні, яким вводили розчин таурину з розрахунку 40 (I дослідна група (ДГ)) та 100 (II ДГ) мг/кг маси тіла відповідно. Встановлено, що пероральне введення таурину на 10-ту добу експерименту призводить до відставання у масі піддослідних тварин щодо контролю. Починаючи з 15-ї доби, маса тварин усіх трьох груп не відрізнялася. Через 28 діб відносна маса головного мозку (ГМ) у тварин I ДГ була більшою, а сім'яників - навпаки, меншою, ніж у контролі. Відносна маса печінки тварин обох ДГ, а також ГМ і сім'яників II ДГ не відрізнялася від показників контрольної групи. Фонова поведінкова активність, яку визначали маса печінки тварин обох ДГ, а також ГМ і сім'яників II ДГ не відрізнялася від показників контрольної групи. Фонова поведінкова активність, яку визначали методом відкритого поля до введення таурину, у тварин I і II ДГ була вищою, ніж у контрольних тварин (КТ). У відповідь на введення таурину у тварин обох ДГ зареєстровано швидку зміну поведінкової активності. При цьому найвищу фонову поведінкову активність і найвираженішу швидку відповідь на введення таурину виявлено у тварин I ДГ. Активність цитоплазматичної аспартатамінотрансферази ГМ тварин I ДГ є статистично достовірно вищою, ніж у КТ. В інших тканинах тварин обох ДГ активність цитоплазматичної аспартатамінотрансферази за тривалого введення таурину не змінилася. У тварин I ДГ зареєстровано тенденцію до зменшення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості еритроцитів і зниження вмісту гемоглобіну в одному еритроциті. Показники крові тварин II ДГ не відрізнялися від контролю. Обговорюється роль аспартатамінотрансферази ГМ тварин за тривалого введення таурину у підвищенні фонової поведінкової активності, збільшенні відносної маси мозку та розвитку гіпоксії, а відтак і адаптаційних реакцій, спрямованих на компенсацію гіпоксичного стану.Досліджено вплив тривалого перорального введення таурину на фізіолого-біохімічні показники крові щурів як маркери функціонального стану організму тварин. Дослідження проведено на самцях щурів лінії Wistar (n = 16) віком 4 міс і масою 140 - 160 г. Тварин розподіляли на 4 групи (по n = 4) і контрольну, щурам якої протягом 28 діб щоденно вводили у стравохід питну воду (контроль), і 3 дослідні, яким вводили 5 (I дослідна група), 10 (II дослідна група) та 20 (III дослідна група) мг таурину/кг маси тіла. Встановлено, що у тварин II дослідної групи зростає вміст гемоглобіну як у цільній крові, так і в одному еритроциті. У щурів II та III дослідних груп швидкість оксигенації гемоглобіну зростає щодо контролю у 1,5 та 2,5 разу відповідно, а концентрація глюкози у плазмі крові знижується на 36,7 та 18,4 %. Вміст холестерину у плазмі крові щурів усіх дослідних груп залишається на рівні контролю, а активність лактатдегідрогенази у цільній крові зростає. У плазмі крові тварин III дослідної групи знижується активність лужної фосфатази й аланінамінотрансферази. Активність аспартатамінотрансферази у плазмі крові тварин усіх дослідних груп не відрізняється від значень контролю. За таких умов коефіцієнт де Рітіса зростає у щурів I та III дослідних груп. Обговорено роль таурину як активатора метаболізму.

  Повний текст PDF - 131.047 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"