Мета роботи - вивчити активність супероксиддисмутази й ізозимів у тканинах за тривалого перорального введення таурину щурам. Самців щурів лінії Wistar масою 190 - 220 г і віком 4,5 міс, ділили на 3 групи, яким протягом 28 діб щоденно через стравохідний зонд вводили: контрольній - питну воду, двом дослідним - розчин таурину з розрахунку 40 (I дослідна група) і 100 (II дослідна група) мг/кг маси відповідно. Після завершення досліджень тварин декапітували під легким хлороформним наркозом і виділяли тканини печінки, мозку, сім'яника та стегнового м'язу. Тканини гомогенізували, центрифугували і в супернатанті визначали загальну активність супероксиддисмутази та вміст ізозимів, після електрофорезу в 10 % поліакриламідному гелі, фарбуванням з нітросинім тетразолієм. Враховуючи відсотковий вміст ізозимів, активність кожного з них вираховували з загальної активності ензиму. Встановлено, що за тривалого перорального введення таурину активність супероксиддисмутази мозку залишається в межах контролю. Однак, відбувається перерозподіл активностей цитоплазматичних ізозимів - S2 зростає, а S3 та S1 знижується. Активність супероксиддисмутази печінки тварин і дослідної групи найвища, при цьому зростає й активність позаклітинного (S5) та цитоплазматичного (S2) ізозимів. Зі зростанням активності супероксиддисмутази сім'яників II дослідної групи, підвищуються й величини значень усіх ізозимів. У м'язах обох дослідних груп зі зростанням загальної підвищуються й активності позаклітинного (S5) та цитоплазматичного (S1) ізозимів супероксиддисмутази. Отже, вплив тривалого перорального введення таурину на активність супероксиддисмутази реалізується через вміст ізозимів, і є тканино- та дозоспецифічним.

  Повний текст PDF - 547.972 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"