Вивчено вплив різних доз манніту і сахарози на збереження активності хоріонічного гормону людини (ХГл) в розчині. Для дослідження використовували ХГл з сечі вагітних жінок (12 - 16-й тиж вагітності), одержаний в Інституті біології тварин за допомогою методу фільтрації та осадження спиртом, ацетоном і ацетатом амонію. У 1 мг одержаного сирцю ХГл з використанням імуно-хемолюмінісцентних методів визначили концентрацію молекул вільної <$Ebeta>-субодиниці хоріонічного гормону, а також загального ХГл (сумарно інтактного ХГл і вільної <$Ebeta>-субодиниці). За різницею концентрації загального і вільного ХГл визначено його активність. Гонадотропін розвели фосфатно-сольовим буфером (pH 7,34) і розаліквотили по 2500 мМО/л. Проведено 2 досліди, які відрізнялись поміж собою за введеним як стабілізатора цукром (манніт/сахароза), які складалися з 3-х дослідних і контрольної серій зразків. Дослідні серії зразків відрізнялись поміж собою концентрацією введених для стабілізації гонадотропіну манніту і сахарози. Зразки поміщали в термостат за температури <$E40~symbol Р roman C>. Протягом 2-х міс через кожні 2 тиж за різницею концентрації загального і вільного ХГл визначали активність гонадотропіну. Доведено, що додавання сахарози в кількості 50 - 75 мг/см<^>3 до розчиненого фосфатним буфером ХГл забезпечує досить високий рівень активності гормону впродовж тривалого зберігання в термостаті за температури <$E40~symbol Р roman C>. Додавання до розчиненого фосфатним буфером ХГл 50 - 75 мг/см<^>3 манніту забезпечує високий рівень активності гормону (62,98 та 71,28 %) протягом 4-х тиж.

  Повний текст PDF - 1.082 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"