Проведено дослідження екологічної сегрегації п'яти видів дроздів (Turdus pilaris, T. merula, T. iliacus, T. philomelos, T. viscivorus) в умовах Волинського Полісся. За переважною більшістю екологічних характеристик найбільш подібними виявилися дрозди співочий і чорний. (DE = 38,36). Вони мають подібні біотопічні преференції, тому що віддають перевагу лісовим біотопам та узліссю, гніздяться практично на одній висоті (1,58 - 2,00 м відповідно), мають схожі кормові раціони. Це дає підстави вважати, що екологічна сегрегація співочого і чорного дроздів у лісових екосистемах Західного Полісся мінімальна. Водночас вони уникають високої екологічної конкуренції завдяки різному співвідношенню за чисельністю у складі угруповань дроздів на тих чи інших територіях [12, 35], структурою гніздових стацій [35]. Чикотень найчастіше поселяється поблизу відкритих біотопів лук і на узліссі, розміщує гнізда на переважаючій породі в межах біотопу. Кормові преференції пов'язані насамперед зі складом корму, левову частку якої добувають за межами лісових біотопів. Дрізд-омелюх віддає перевагу середньовіковим сосновим масивам без підліску (73 % від усіх біотопів) із бідною підстилкою, що зумовило відмінну від усіх представлених видів дроздів специфіку використання кормів і стратегії їх добування. Встановлено, що серед п'яти досліджених видів дроздів найбільший рівень екологічної спеціалізації та, відповідно, сегрегації мають дрізд білобровий і дріздомелюх.

  Повний текст PDF - 1.15 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"