Наведено дані літератури та власних експериментальних досліджень авторів щодо використання мікробних гліколіпідів (рамно-, софоро- і трегалозоліпідів) та ліпопептидів для очищення води і грунту від нафти та інших вуглеводнів, вилучення токсичних важких металів (Cu<^>2+, Cd<^>2+, Ni<^>2+, Pb<^>2+), деструкції комплексних забруднень (нафта й інші вуглеводні з важкими металами), а також висвітлено роль мікробних поверхнево-активних речовин у процесах фіторемедіації. Обговорено чинники, що обмежують використання мікробних поверхнево-активних речовин у природоохоронних технологіях. За певних концентрацій поверхнево-активні речовини можуть виявляти антимікробні властивості та інгібувати мікроорганізми-декструктори ксенобіотиків. Біодеградабельність таких речовин може також знижувати ефективність біоремедіації. Розроблення ефективної технології з використанням мікробних поверхнево-активних речовин має включати такі етапи: моніторинг забрудненої ділянки, з'ясування характеру забруднення і аналіз автохтонної мікробіоти; визначення способу введення поверхнево-активних речовин (екзогенне внесення, стимуляція їх синтезу автохтонною мікробіотою); встановлення оптимальної концентрації для уникнення вияву антимікробних властивостей, а також швидкої біодеградації; проведення досліджень як за лабораторних, так і за польових умов.

  Повний текст PDF - 236.815 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"