Інституційна теорія передбачає, що організаціям більш притаманне прагнення забезпечити свою легітимність як соціальних акторів і слідувати загальноприйнятим нормам свого середовища, аніж максимізувати ефективність та економічні переваги, і ця тенденція, своєю чергою, сприяє організаційній однорідності на макрорівні. З моменту формулювання інституційної теорії її пояснення і передбачення регулярно отримують емпіричне підтвердження в чисельних дослідженнях. Проте невдалий вибір методологічного підходу може призвести до невірної інтерпретації результатів або неможливості ідентифікувати інституційні процеси. Зроблено огляд двох основних підходів до дизайну інституційних досліджень - кількісних і якісних методів. Проаналізовано кожний із цих типів методології на предмет онтологічної та епістемологічної сумісності із теоретичним апаратом організаційного інституціоналізму, а також визначено слабкі та сильні сторони кожного підходу. У результаті проведеного аналізу автори дійшли висновку, що кількісні методи є більш вдалим інструментарієм для вивчення інституційних впливів на організації, а також поєднання макро- та мікрорівнів аналізу. В той час як кількісні методи дозволяють здійснити емпіричну перевірку теорії як такої, її застосування на мікрорівні дозволяє пояснювати нагальні емпіричні питання й інтерпретувати отримані дані.

  Повний текст PDF - 346.844 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"