Мета роботи - проаналізувати, як розглядають чинники розвитку концепції та теорії економічного розвитку. Популярна серед закордонних науковців класифікація виділяє такі теоретичні концепції: теорії розвитку "згори", теорії розвитку "знизу" та нові теорії. Автор зосереджується на групі теорій, яку науковці називають "теорії розвитку "згори". Ці теорії пояснюють універсальні соціально-економічні механізми розвитку (неокласичні базові моделі), тлумачать розвиток як нелінійний процес, що розглядається як сукупність фаз (фазові моделі), описують тенденції диференціації та поляризації економічної активності в соціально-економічному просторі (теорії поляризації).Розглянуто групу теорій розвитку "знизу", які з'явилися як відповідь на критику неадекватності на практиці моделей протилежної групи - розвитку "згори". Останні концентрувалися винятково на виробничих процесах і економічних суб'єктах, що виявилося недостатнім. Концепції розвитку "знизу" зосереджуються на ендогенних чинниках, у тому числі нематеріальних, які мають у своєму розпорядженні регіональні спільноти. Теорії розвитку "знизу" внутрішньо неоднорідні, серед них можна виділити три групи теорій. Перша - це група "м'яких" теорій. Трактуючи регіон як суб'єкт розвитку, вони беруть за основу той факт, що, згідно із сучасними домінуючими й перевіреними практикою тенденціями, розвиток відбувається в контексті не тільки співпраці, а і в істотній залежності від близького й дальнього оточення. До цих теорій належать теорії комплексного розвитку регіону. Друга група теорій - це так звані інституційні теорії. Вони надають великого значення соціальним і культурним явищам як чинникам економічного зростання. Водночас у цих теоріях вказується на важливу роль "саморозвитку" регіону. До цієї групи теорій можна зарахувати теорії ендогенного розвитку. Третя група теорій визнає суб'єктність і саморозвиток регіону та локальних територіальних одиниць як початок розвитку. До цих теорій відносять ортодоксальні теорії регіонального розвитку та теорії самостійного регіону і локального розвитку.Розглянуто теорії економічного розвитку, які називають "нові теоретичні підходи". Проаналізовано чотири концепції: "нова економічна географія", "еволюційна економіка", "сталий розвиток", "інтелектуальна спеціалізація". Нова економічна географія розглядає просторові зв'язки не як один з багатьох, а як основний чинник, що визначає соціально-економічні процеси зростання й розвитку. Еволюційна економіка описує економічні процеси за аналогією з еволюційними процесами в природі. Сталий розвиток є розширенням неоліберальної парадигми. Тут так само економічний розвиток на чільному місці, але беруться до уваги ті соціальні та екологічні чинники, які дозволяють зберегти основи життя та розвитку сучасних і майбутніх поколінь. Концепція інтелектуальної спеціалізації - це новий підхід у політиці ЄС, який став ключовим елементом його політики щодо регіонів. Стратегія включає три взаємопов'язані пріоритети: розумне зростання; сталий розвиток; інклюзивне включення. Метою стратегії є вироблення для кожного регіону індивідуального підходу щодо виходу з рецесії з подальшим забезпеченням довгострокового розвитку.

  Повний текст PDF - 381.979 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"