Сільські території в Україні, на яких проживає понад 30 % населення, займають близько 90 % всієї площі країни. Сільськогосподарська діяльність населення залишається основним джерелом його життєзабезпечення, при цьому 55 % сільського населення в країні здійснює господарювання на особистих присадибних ділянках невеликого розміру, без отримання значних додаткових прибутків. Виробляючи значну кількість сільськогосподарської продукції в країні, особисті селянські господарства, за відсутності дієвих механізмів захисту і підтримки їх діяльності, не мають можливості конкурувати із сільськогосподарськими підприємствами, особливо середніми та великими, отже, не впливають на формування ринків збуту своїх товарів і послуг. Великі агрохолдинги та сільгоспкомпанії контролюють майже весь ринок реалізації сільськогосподарської продукції як усередині країни, так і при її експорті. Значимість формування необхідної інституціональної та економічної бази для функціонування окремої території (регіону, громади тощо), оцінки її стану з метою подальшого використання в публічному управлінні територіальним розвитком визначає важливість розробки і впровадження ефективної системи комплексного розвитку сільських територій і агропромислового сектора в Україні для вирішення соціально-економічних проблем територій і стимулювання їх сталого розвитку.

  Повний текст PDF - 390.59 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"