Сформовано та доведено наукову гіпотезу про те, що посилення інтеграційних процесів у ринковому просторі спричиняє його інституціалізацію, і це зумовлює проблеми кількісного зростання вільних ринкових гравців і унаслідок поділу сфери впливу між основними фінансово-промисловими групами та корпораціями. Доведено, що чітка ієрархічна структура, жорстка підпорядкованість вільних економічних агентів головному розпоряднику ресурсів у межах зростаючих корпорацій - це ті передумови, що поступово формують у ринків риси організації, або інституту. Наведено авторське визначення поняття "інституційний ринок", що відрізняється від класичного визначення. Підкреслено, що інституціалізація ринкового простору перетворює його в іншу економічну систему, основними характеристиками якої є: обмежена кількість покупців і продавців; наявність конгломератів з жорсткою ієрархічною системою відносин між продавцями й покупцями, тощо. Укрупнення та диверсифікація бізнесу, а також зростання його впливу не тільки всередині власної галузі, а й у суміжних галузях, призводить до того, що корпорації намагаються контролювати ринки (попит і пропозиція), які перетворюються на жорсткі управлінські структури, набуваючи рис інститутів (організацій). Це ускладнює вихід на ринок нових ринкових гравців, підвищує ризики підприємницької діяльності та вимагає нових маркетингових технологій для позиціювання підприємствами своєї здатності створювати споживчу цінність.

  Повний текст PDF - 276.62 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"