Мета роботи - розвиток теоретико-прикладних положень щодо формування верхньої межі доходу інжинірингової компанії від реалізації інжинірингових проектів і розроблення відповідного методу. Обгрунтовано практичну значущість доцільності установлення цього. Доведено необхідність використання під час розроблення такого методу типології інжинірингових платежів за характером, що передбачає виокремлення основних і супроводжуючих платежів. Для економічного обгрунтування величини основних інжинірингових платежів доведено доцільність розгляду кожного окремого інжинірингового продукту як товару чи послуги. Відтак, розглянуто можливість застосування до такого продукту різних моделей ціноутворення: витратної, ринкової та дохідної. Як результат, максимальну величину основної частини доходу інжинірингової компанії під час реалізації інжинірингового проекту запропоновано визначати з урахуванням дисконтованої суми прибутку на активи замовника інжинірингових послуг. Розглянуто особливості застосування зазначеного підходу залежно від обраних різних значень розрахункових термінів. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку повинні полягати у встановленні обмежень щодо використання запропонованого методу визначення верхньої межі доходу інжинірингової компанії від реалізації інжинірингових проектів.

  Повний текст PDF - 369.058 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"