Мета роботи - удосконалення науково-методичного підходу до встановлення пріоритетів під час формування системи фінансових відносин зі стейкхолдерами банку, виходячи з рівня їх впливу на ефективність управління його діяльністю. Проаналізовано та узагальнено еволюцію наукових теорій та шкіл, що досліджували відносини між учасниками банківського бізнесу. Запропоновано доповнити систему критеріїв визначення стейкхолдерів банку шляхом її доповнення додатковим критерієм і наявністю фінансових відносин між банком та учасником банківського бізнесу в процесі обмінно-розподільчих операцій та делегування повноважень, які мають прямий вплив на ефективність управління діяльністю банку. Це дозволило ієрархічно впорядкувати коло стейкхолдерів банку залежно від критеріїв їх виокремлення та уточнити роль державних органів влади, у тому числі НБУ як стейкхолдера, за кожним із критеріїв. Запропоновано модифікацію класичної моделі "принципал - агент" М. Дженсена. У результаті дослідження побудовано карту фінансових відносин стейкхолдерів банку, яка дозволяє розмежувати ці відносини залежно від: фази циклу кругообігу фінансових ресурсів у банку (формування власних, залучених і запозичених коштів, розміщення та використання фінансових ресурсів); етапу управління фінансовими результатами банку (одержання доходів, здійснення витрат, розподіл фінансових результатів); контрольованості керівництвом банку фінансових відносин зі стейкхолдерами; впливу фінансових відносин зі стейкхолдерами банку на зростання доданої вартості банківського бізнесу; права власності стейкхолдерів на фінансові ресурси банку та розпорядження ними.

  Повний текст PDF - 630.583 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"