Наукові відкриття кінця XIX - початку XX ст. докорінно змінили світогляд і розуміння тонкої структури всесвіту. Нове світосприйняття було взаємопов'язанe з "ренесансом" в образотворчому мистецтві, музиці, театрі, архітектурі, філософії, а синтез різноманітних мистецтв і мистецтв із наукою, філософією та релігією стали центральними у творчості чималої когорти митців fin de siecle. Це був час всеосяжної "культурної революції". Термін Gesamtkunstwerk вперше ввів до вжитку представник німецького романтизму, філософ, теолог К. Ф. Трандорфф (1782 - 1863). Німецький композитор і теоретик мистецтва В.-Р. Вагнер розвинув цю концепцію в есеях "Мистецтво і революція" та "Твір мистецтва майбутнього" 1849 р. Саме завдяки працям К. Ф. Трандорффа та В. Р. Вагнера термін Gesamtkunstwerk став відомим у мистецьких і мистецтвознавчих колах. Своєрідним віддзеркаленням цих синтетичних ідей став розвиток концепції "архітектура як Gesamtkunstwerk", яку втілювали, створюючи цілісні образи-будівлі та універсальні простори, архітектори Ф. Вебб ("Червоний будинок", приватний будинок, Лондон, 1859 - 1860 рр.); В. Берджес ("Будинок Башта", приватний будинок, Лондон, 1875 - 1881 рр.); О. Бекетов (приватний будинок, нині - "Будинок вчених", Харків, 1900 - 1901 рр.), В. Городецький, (приватний будинок, нині - "Будинок з химерами", Київ, 1901 - 1903 рр.). Творча універсальність була притаманна і архітектору-художнику В. М. Покровському (1863 - 1924). Амплітуда його життєтворчості відзначена надзвичайним розмахом: архітектор-художник, дизайнер (декоратор), реставратор, керівник численних будівельних проектів, громадський діяч, викладач - професор Харківського технологічного інституту 1919 - 1922 рр., професор Харківського художнього технікуму 1921 - 1924 рр. В. М. Покровському була властива важлива, глибинна риса творчої еволюції: випускник Імператорської академії мистецв, єпархіальний архітектор Холмсько-Варшавської і Харківської єпархій, він став одним із найвизначніших майстрів модерну в Україн. Ідея "архітектура як Gesamtkunstwerk" найвиразніше віддзеркалилася у його архітектурних творах, які були створені під час активної проектної практики на теренах Слобідської України впродовж 1906 - 1915 рр. Властивості "всеосяжного твору" були притаманні як його цивільній, так і культовій архітектурі, проте стаття зосереджує увагу на громадських і житлових будівлях 1910 - 1915 рр. у Харкові та Сумах. В архітектурних формотворах архітектор-художник вдало поєднує технічні досягнення; будівлі вирізняються архітектурною "полістилістикою", гармонійним синтезом різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва. Кожна із цих споруд - особлива, але між ними можна почути внутрішню риму - вони є архітектурно-художніми образами. Рівень їх естетичної інтенсивності підкреслює висоту творчої думки В. М. Покровського, його міждисциплінарне мислення у створенні всеосяжного твору.Наукові відкриття кінця XIX - початку XX ст. докорінно змінили світогляд і розуміння тонкої структури всесвіту. Нове світосприйняття було взаємопов'язанe з "ренесансом" в образотворчому мистецтві, музиці, театрі, архітектурі, філософії, а синтез різноманітних мистецтв і мистецтв із наукою, філософією та релігією стали центральними у творчості чималої когорти митців fin de siecle. Це був час всеосяжної "культурної революції". Термін Gesamtkunstwerk вперше ввів до вжитку представник німецького романтизму, філософ, теолог К. Ф. Трандорфф (1782 - 1863). Німецький композитор і теоретик мистецтва В.-Р. Вагнер розвинув цю концепцію в есеях "Мистецтво і революція" та "Твір мистецтва майбутнього" 1849 р. Саме завдяки працям К. Ф. Трандорффа та В. Р. Вагнера термін Gesamtkunstwerk став відомим у мистецьких і мистецтвознавчих колах. Своєрідним віддзеркаленням цих синтетичних ідей став розвиток концепції "архітектура як Gesamtkunstwerk", яку втілювали, створюючи цілісні образи-будівлі та універсальні простори, архітектори Ф. Вебб ("Червоний будинок", приватний будинок, Лондон, 1859 - 1860 рр.); В. Берджес ("Будинок Башта", приватний будинок, Лондон, 1875 - 1881 рр.); О. Бекетов (приватний будинок, нині - "Будинок вчених", Харків, 1900 - 1901 рр.), В. Городецький, (приватний будинок, нині - "Будинок з химерами", Київ, 1901 - 1903 рр.). Творча універсальність була притаманна і архітектору-художнику В. М. Покровському (1863 - 1924). Амплітуда його життєтворчості відзначена надзвичайним розмахом: архітектор-художник, дизайнер (декоратор), реставратор, керівник численних будівельних проектів, громадський діяч, викладач - професор Харківського технологічного інституту 1919 - 1922 рр., професор Харківського художнього технікуму 1921 - 1924 рр. В. М. Покровському була властива важлива, глибинна риса творчої еволюції: випускник Імператорської академії мистецв, єпархіальний архітектор Холмсько-Варшавської і Харківської єпархій, він став одним із найвизначніших майстрів модерну в Україн. Ідея "архітектура як Gesamtkunstwerk" найвиразніше віддзеркалилася у його архітектурних творах, які були створені під час активної проектної практики на теренах Слобідської України впродовж 1906 - 1915 рр. Властивості "всеосяжного твору" були притаманні як його цивільній, так і культовій архітектурі, проте стаття зосереджує увагу на громадських і житлових будівлях 1910 - 1915 рр. у Харкові та Сумах. В архітектурних формотворах архітектор-художник вдало поєднує технічні досягнення; будівлі вирізняються архітектурною "полістилістикою", гармонійним синтезом різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва. Кожна із цих споруд - особлива, але між ними можна почути внутрішню риму - вони є архітектурно-художніми образами. Рівень їх естетичної інтенсивності підкреслює висоту творчої думки В. М. Покровського, його міждисциплінарне мислення у створенні всеосяжного твору.

  Повний текст PDF - 2.058 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"