Мета дослідження - оцінити ефективність тривалої диференційованої антитромбоцитарної та гепатопротекторної терапії у хворих із постінфарктним кардіосклерозом на тлі неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у стадії стеатозу. Об'єкт дослідження - 72 хворих на стабільну ішемічну хворобу серця (ІХС) ФК II - III, поєднану з НАЖХП у стадії стеатозу. Проведено загальноклінічне обстеження, оцінку функціонального стану печінки та тромбоцитарної ланки гемостазу. Хворі одержували стандартну терапію, оцінку ефективності якої проводили через 3 та 6 міс лікування. Встановлено, що ефективність антитромбоцитарної терапії (АТТ) залежить від тривалості лікування, функціонального стану печінки, обраної схеми диференційованої ATT та гепатопротекторної терапії. Зокрема, у всіх хворих 1 групи через 6 міс лікування спостерігали позитивну динаміку змін тромбоцитарної ланки гемостазу. Однак цільового значення її показників вдалось досягнути в 60,5 % хворих. У II групі через 6 міс терапії цільовий рівень показників агрегаційної активності тромбоцитів було досягнуто у 38,3 % хворих. У 52,8 % хворих рівень печінкових ферментів знаходився в межах контролю. Натомість, у 47,2 % хворих спостерігали наростання їх рівня, що зумовило необхідність призначення відповідної гепатопротекторної терапії. Висновки: розроблена концепція диференційованого лікування хворих на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХП у стадії стеатозу, передбачає необхідність контролю показників тромбоцитарного гемостазу та стану печінки кожні 3 міс, призначення відповідної ATT із можливістю її посилення та включення до лікування гепатопротекторних засобів.

  Повний текст PDF - 337.016 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"