Внаслідок значної поширеності, рецидивного перебігу, високої потреби в стаціонарному лікуванні, сечокам'яна хвороба становить суттєвий тягар для систем охорони здоров'я. Мета роботи - на підставі оцінки дотримання стандартів діагностики за стаціонарного лікування хворих на уролітіаз оцінити раціональність використання ресурсів у закладах охорони здоров'я різного рівня та форми власності. Проаналізували медичні карги стаціонарних хворих приватного медичного закладу (108 од.), шести центральних районних (625 од.) й обласної клінічної лікарні (157 од.). Застосовано методи: епідеміологічний, експертних оцінок, медико-статистичний. Найкращі показники дотримання існуючих нормативів стаціонарного обстеження характерні для приватного закладу охорони здоров'я. За направленням лікаря шпиталізується менше 40 % пацієнтів обласної та всього 17,0 % районних лікарень, більшість з яких (83,6 - 100 %) під час поступлення неналежно обстежені на догоспітальному етапі. Виявлено надмірне охоплення пацієнтів комунальних медичних закладів простими лабораторними та інструментальними обстеженнями (загальний аналіз сечі, крові, ультразвукове дослідження нирок) на тлі неналежною доступу до високотехнологічних та дороговартісних методів (комп'ютерна томографія та екскреторна урографія), особливо в районних лікарнях. У результаті, попри значні середні терміни стаціонарного лікування (8,1 днів в обласній та 11,0 днів в районних лікарнях), без підтвердження діагнозу виписують кожного п'ятого (19,1 %) пацієнта третинного і понад 40 % (41,2 %) пацієнтів вторинного рівнів. Висновки: у комунальних медичних закладах, особливо вторинного рівня, нераціонально використовуються ресурси.Хворі на уролітіаз становлять 30 - 40 % серед усього контингенту урологічних стаціонарів. Мета роботи - оцінити дотримання стандартів стаціонарного лікування хворих на уролітіаз в закладах охорони здоров'я різного рівня та форми власності. Проаналізовано медичні карти стаціонарних хворих приватного медичного закладу (108 од.), шести центральних районних (625 од.) й обласної клінічної лікарні (157 од.). У роботі було застосовано методи: епідеміологічний, експертних оцінок, медико-статистичний. Стаціонарне лікування хворих на сечокам'яну хюробу не відповідає вимогам в районних закладах охорони здоров'я, більшість пацієнтів яких шпиталізовано необгрунтовано (80,5 %), займаючи ліжко в середньому 11,4 дні, без оперативного втручання (90,7 %), без підтвердження діагнозу (38,9 %), одержуючи надмірні обстеження (23,4 %) та медикаментозне лікування (7,1 лікарський засіб на одного хворого, 62,1 % дублювань препаратів). Виявлено резерви удосконалення лікувально-діагностичного процесу в обласній клінічній лікарні, де середня тривалість лікування у випадку уролітіазу становила 8,1 день, за направленням лікаря поступало лише 38,9 % пацієнтів, оперативним втручанням охоплено 7 8,3 %, необгрунтовано госпіталізованих 21,7 %, призначались надмірні обстеження (11,5 %) та медикаментозне лікування (6,9 лікарських засобів на одного пацієнта, 51,0 % дублювань). Найраціональніше організоване стаціонарне лікування у приватному медичному закладі, де всіх пацієнтів прооперовано (з часом очікування 0,3 дні), перебували на лікуванні в середньому 1,4 дні, без зайвих обстежень і з мінімальним медикаментозним навантаженням (3,8 лікарських засоби на одного хворого). Висновки: вимагає оптимізації система спеціалізованої хірургічної допомоги на рівні регіону.

  Повний текст PDF - 249.095 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"