Мета дослідження - оцінити особливості клінічного перебігу фібриляції передсердь (ФП) та кардіо-гемодинаміки у хворих із вперше діагностованою фібриляцією передсердь (ВДФП) залежно від рівня ендогенного інсуліну (EІ) в крові. Обстежено 114 хворих (66 чоловіків, 48 жінок; вік: 66 +- 10 років) із ВДФП. За рівнем ЕІ у крові за умов перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ) виділено 3 групи: 1 - 44 хворих із нормальним рівнем ЕІ; 2 - 31 з реактивною гіперінсулінемією (ГІ); 3 - 39 зі спонтанною ГІ. Контроль - 20 практично здорових осіб. Пароксизмальна та персистуюча ФП частіше реєструється в осіб без інсулінорезистентності, постійна - переважно за ГІ. Ризик тромбоемболій за CHA2DS2-VASc високий у 79-ти (69,30 %) випадках, переважно у хворих з ГІ. Тяжкість ФП за шкалою EHRA I - II класу у 30-ти (68,48 %) випадках (1 група), III - IV класу - у 22-х (70,97 %) (2 група) та у 30-ти (76,92 %) (3 група). Адренергічний тип ФП у разі ГІ характеризується зменшенням часових показників варіабельності серцевого ритму (ВСР), зокрема RMSSD та збільшенням SDANN, що супроводиться збільшенням діаметру лівого передсердя (ЛП) та маси міокарда лівого шлуночка (ММ ЛШ) у порівнянні із хворими із вагусним і змішаним типами (p << 0,05). Зберігається систолічна функція ЛШ, хоча клінічно наявні ознаки серцевої недостатності (CH) I - II NYHA. Висновки: у разі ВДФП з реактивною та спонтанною ГІ частіше формується постійна форма ФП, збільшується ризик тромботичних ускладнень, тяжкість симптомів, асоційованих з аритмією та СН. Збільшення метричних та об'ємних показників лівих відділів серця супроводжується дисбалансом між симпатичною та парасимпатичною ланками вегетативної нервової системи (ВНС) з формуванням адренергічного типу перебігу ФП.

  Повний текст PDF - 1.095 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"