З метою оцінки ефективності комплексного лікування із включенням телмісартану/раміприлу та аторвастатину залежно від наявності чи відсутності інсулінорізистентності й стану цитокінового профілю обстежено 124 хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) II - III стадії, ускладнену серцеву недостатність (СН) ФК II - IV (NYHA). У хворих без інсулінорезистентності ефект після застосування обох схем лікування був найкращий і майже не відрізнявся між групами. У хворих із інсулінорезистентністю у разі реактивної та спонтанної гіперінсулінемії інтенсивність зниження рівнів прозапальних цитокінів, зокрема, фактора некрозу пухлин-<$E alpha> (ФНП-<$E alpha>), інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), трансформуючого фактора росту-<$E beta> (ТФР-<$E beta>) та судинних розчинних молекул адгезії (sVCAM-1) була більш виражена під впливом телмісартану, у порівнянні із раміприлом. Кращий ефект лікування був характерний для хворих із початковими стадіями СН, у порівнянні із хворими з термінальною стадією СН. Під час застосування телмісартану рівень протизапального цитокіна інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) у крові залишався підвищеним як на початкових, так і на термінальній стадії СН у хворих з інсулінорезистентністю. Під впливом раміприлу відзначено зниження ІЛ-10 у хворих з інсулінорезистентністю та СН ФК III - IV. Збереження протизапальної активності цитокінів під впливом телмісартану відбувається більшою мірою, у порівнянні з раміприлом.

  Повний текст PDF - 785.662 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"